Наприкінці грудня в Апеляційному суді Донецької області пролунав вирок у резонансній справі відомого організованого злочинного угруповання «17-та дільниця», що наробила галасу по всій Донецькій області — одного з найпотужніших і найцинічніших формувань регіону. Його останній лідер Дмитро Герман, екстрадований із Дюссельдорфа, засуджений до довічного ув’язнення, а четверо його поплічників — до тривалих виправно-трудових термінів. Такий фінал багаторічної роботи підрозділів управління з боротьби з організованою злочинністю та кримінального розшуку.

У середині 80-х у Краматорську, як і скрізь по країні, виник потужний кооперативний рух, котрий підохочував сам генсек. Паралельно розвивалися й структури з силового розподілу прибутку підприємців, шахрайства, майнових злочинів. Вже наприкінці 80-х окремі вихідці з «17-ї дільниці» проходили по оперативних обліках у зв’язку з причетністю до торгівлі викраденими автомобілями, шахрайством під час продажу автотранспорту, спробами вимагання. З цього середовища виходили власні лідери — фізично сильні, нахабні, загартовані вулицею хлопці. Поєднувальним чинником і своєрідним підживленням для виникнення молодіжних банд були атлетичні клуби, що масово з’являлися по підвалах, спортивні секції єдиноборств. У міру того, як слабшала державна економіка, дедалі впевненіше заявляла про себе нова поросль у місті, яка вже мало чим нагадувала вуличну шпану, в якої свербіли кулаки.

Чисельність «17-ї дільниці» в роки свого розквіту сягала понад сто осіб. Угруповання, що набуло чітких організованих форм, зайнялося традиційним рекетом. Жертвою «сімнадцятих» могли стати не лише місцеві підприємці, а й заїжджі шахраї і навіть запеклі злочинці-гастролери блатної закваски. Чимало членів «17-ї дільниці» вирушали до місць позбавлення волі не за вимагання чи шахрайство, а за завдавання тілесних ушкоджень, нерідко — тяжких.

Лідера «17-ї дільниці» на прізвисько Шкрок 1993 року відправлено до ВТЗ за побиття водія «швидкої допомоги», який відмовився уступити йому дорогу. Ображені «сімнадцяті» прийшли в гараж до сміливого водія та жорстоко побили його кийками. Цього випадку було цілком достатньо, щоб відправити Шкрока на примусову трудотерапію. За відсутності свого лідера угруповання не втратило бойовий дух. Воно перейшло від банального вимагання до модніших і серйозніших видів кримінального промислу. «17-та дільниця» взяла під жорсткий контроль операції з металом, відкрила торгові та розважальні заклади, забезпечила «дахи» розвиненим комерційним структурам. Попрацювавши ліктями, «сімнадцяті» вторглися й у великий бізнес. За допомогою скороспілих підставних фірм вони примудрялися «кидати» навіть промислові підприємства.

Угруповання, яке до середини 90-х спеціалізувалося на рекеті кіосків, магазинів і ринків та яке до того тримало «общак» переважно на рахунках власних фірм, узяло під контроль Краматорський завод залізобетонних конструкцій. До власності «17-ї дільниці» перейшло 500 тисяч заводський акцій на суму 300 тисяч доларів США. Лідери угруповання вже мали намір розрахуватися за штучно створений ними борг (майже 18 мільйонів гривень) цілим заводом, коли втрутився місцевий ВБОЗ, якому довелося буквально виривати акції КЗБК. Але, незважаючи на зовнішні успіхи «17-ї дільниці», її внутрішній мікроклімат був далекий від ідеального. Боротьба за лідерство і сфери впливу — довічний супутник оргзлочинності — робила свою криваву справу. Відлуння прихованої війни доходило й до мирних громадян, ще не звиклих до вуличної стрілянини і вибухів. Дмитро Герман, зоряна година якого настала після смерті його впливових товаришів — Ігоря Яковенка та Ігоря Єрмакова, був організатором і безпосереднім учасником низки вбивств і вимагань. На той час він уже мав характерне прізвисько — Кат.

Після звільнення Шкрока з в’язниці нові авторитети не виявили бажання поступатися першістю, і це спричинило серію замахів та убивств, що прокотилися Краматорськом. На кону стояла доля всієї «17-ї дільниці» з її могутньою фінансовою структурою, зв’язками, репутацією. Тоді краматорський відділ з боротьби з організованою злочинністю вже мав оперативні напрацювання, щоб завдати найпотужнішого за всю історію існування угруповання удару. Напруженість у Краматорську було знято за кілька тижнів. Понад 20 членів угруповання було притягнуто до кримінальної відповідальності, серед них і сам Шкрок —за порушення адміністративного нагляду і погрози вбивством. Багато хто вважає, що саме це й урятувало йому життя. Активізація дій УБОЗ змусила багатьох утекти, у тому числі й Германа, який в Німеччині влаштувався працювати поштарем. Але й звідти він примудрявся вимагати й погрожувати розправами. Слідством встановлено, що він не раз телефонував директору одного з підприємств Донецької області й нав’язував свої «ділові» пропозиції щодо відчуження частини майна успішного бізнесмена. Щоб вплинути на впертого директора, поплічники бандита, які залишилися в Краматорську, жорстоко побили брата бізнесмена, а також обстріляли квартиру з автоматичної зброї. Через кілька років Германа видала німецька поліція і він перекочував у стіни донецького СІЗО. В грудні 2002 року він та його прибічники постали перед судом.

Рішення суду прокоментував начальник УМВС України в Донецькій області генерал-лейтенант міліції Володимир Малишев:

— Деякі засоби масової інформації охрестили вирок щодо Германа «тріумфом донецької Феміди». Я не прихильник такої патетики. Кримінальну справу завершено так, як і мало бути завершено. Так, Герман мав зв’язки та фінансові можливості, щоб впливати на хід слідства. Так, чинився потужний тиск на потерпілих, свідків, слідчу групу, органи правосуддя. Навіть тепер багато хто запитує: чи варто було запускати складний процесуальний механізм, докладати великих коштів та зусиль щодо людини, яка залишила країну і фактично втратила колишній вплив? Безперечно, варто було. Ми продемонстрували кримінальному світу, що відплата неминуча, на злочинця рано чи пізно очікує покарання. І не лише на суді Божому, а набагато раніше. Міліція, прокуратура й суд поставили останню крапку в долі ще одного бандформування. Поставили жорстко і професійно. На сьогодні в Донецькій області ліквідовано всі впливові злочинні формування, а такого небезпечного соціального явища, як бандитизм, в регіоні практично нема.

Донецька область.