У Луцьку є кілька «лобних» місцевин, де полюбляють тусуватися так звані діти вулиці. Ці непримітні квартали вирізняються галасом і витівками хлопчаків і дівчат з неблагополучних сімей, напівсиріт і безпритульних. Вони уникають школи. Одна з причин — небажання батьків виряджати своє чадо на навчання. Благі наміри вчителів дати дитині обов’язкову освіту розбиваються об скелю впертого батьківського цинізму.
...14-літній Максим не пам’ятає рідного батька. Вітчим — колишній «дальнобійник» — знущався з хлопця, бив матір. А якось заявив, що візьме пасинка на заробітки в рідну Молдову. Однак Максим мріяв вступити до спортивної школи, і тому втік від батьків. Нині він навчається у спортінтернаті в іншому місті.
На жаль, це нетиповий випадок. Значно більше фактів, що свідчать про небажання дітей ходити в середньоосвітню школу.
— У школі я добре вчилася, мала багато подруг, —розповідає 16-літня напівсирота Ірина К. — Але батько заборонив відвідувати уроки. Він хоче, щоб я йому їсти варила, прала, в хаті прибирала, тобто замінила маму. А вчителям він завжди твердить, що «в дочки паморочиться в голові», «родина приїжджала» тощо. Навіть міліція не допомогла...
Малолітній Миколка вже кілька років живе в Луцьку в дядька. Він утік із Ковеля від бабусі, яка перебрала на себе клопоти безпутньої доньки. Кілька разів його силоміць повертали до опікуна. До школи не ходить, а дядько цим не переймається. Хлопчина торгує з ним на базарі. І в майбутньому бачить себе продавцем, хіба що «без загульних звичок дядька»...
Як зазначив начальник Волинського обласного управління освіти й науки Іван Дзямулич, упродовж останніх років освітяни втручалися в сімейні справи лише однієї родини з периферійного Волинського Полісся. Там віруючі батьки забороняли дитині вчитися. Педагоги зазначають, що у схожих ситуаціях доля дітей на 80 відсотків залежить від батьків. Та якщо недалекоглядні дорослі навмисне псують майбутнє своїх чад, то обов’язок органів місцевого самоврядування і міліції знайти управу на батьків.
Луцьк.
Від ведучого рубрики.
За офіційними даними, в Україні не відвідує школу близько 30 тисяч дітей. Зазвичай повертати їх у класи не поспішають ні батьки, ні педагоги, ні правоохоронці.
Діти вулиці — нічиї діти? Що думаєте з цього приводу ви, батьки, вчителі, працівники міліції і прокуратури?