У багатьох сільгосппідприємствах знову «обпеклися»на фальсифікованому посівному матеріалі цукрових буряків
У  Національній асоціації «Укрцукор» б’ють на сполох. Хоча якщо вірити зведенням з полів, нинішні довгограючі «бурякові жнива» нарешті завершено, а сезон переробки, за прогнозами, ось-ось фінішує, в солодкому королівстві аж ніяк не все гаразд. Підбиваючи попередні підсумки роботи галузі, журналісти на сторінках друкованих видань уже встигли назвати їх «рекордними». Слово це вживають, на жаль, з негативним відтінком і в лапках. Справді, 13,5 мільйона тонн накопаних коренів інакше як сумним «досягненням» не назвеш. Навіть порівняно з не надто успішним минулим роком це на два мільйони тонн менше.
Дивись у корінь!
Нестача сировини, звісно, позначилася на роботі переробних підприємств. Чимало із 126 заводів, яким удалося взяти участь у сезонній переробці, через брак буряків на кагатних полях проробили ледь місяць. На 37 підприємствах труби ще димлять. Але приблизно до кінця грудня вітчизняні потужності остаточно впораються з незначними запасами солодких корінців. За підкоригованими прогнозами, в поточному багатостраждальному сезоні цукру в підсумку буде зварено на 15 відсотків менше, ніж торік: майже 1,4 мільйона тонн за ємності внутрішнього ринку 1,8 мільйона.
Серед причин такої безрадісної перспективи фахівці називають несприятливі погодні умови. Восени через постійні дощі збиральна техніка більше простоювала, ніж працювала. В багатьох господарствах основним знаряддям добування буряків із просякнутого вологою грунту стала малопродуктивна ВШТ — велика штикова лопата. Хоча, якщо заглибитися в корінь проблеми, крім опадів є й інші причини, що стали на заваді виробництва заводчанами достатньої для задоволення внутрішніх потреб кількості білого цукру. За словами першого заступника голови правління Національної асоціації «Укрцукор» Петра Борисюка, нинішнього року на переробні підприємства надходили буряки з украй низьким вмістом цукру. За планових 16 процентів з полів окремих сільгосппідприємств на заводи звозили коренеплоди з 9- і навіть 7-відсотковим вмістом цукру. Така низька цукристість — наслідок не лише повсюдного порушення агротехнології під час вирощування культури, а насамперед використання неякісного посівного матеріалу, нарікають керівники переробних підприємств. Адже якщо недовкладання органічних, мінеральних добрив можна списати на катастрофічну нестачу коштів у господарствах, то як пояснити те, що більшу частину бурякових «плантацій» було засіяно фальсифікованим або насінням сумнівного походження?
Коли заощаджена копійка копійку не кличе
Махінатори, які викидають таке «добро» на внутрішній ринок, «ловлять» аграрників на ціні: фальсифікат дещо дешевший за справжній посівний матеріал. В Інституті цукрових буряків УААН розповіли чимало випадків, коли «спритники» жваво торгували звичайним фабричним насінням, подаючи його як новітні гібриди. За словами його директора, віце-президента УААН Миколи Роїка, «бажає господарство сорт КВ-Ялштуковський, його реалізують з одного мішка, інше сільгоспгосподарство потребує ЧС-84 — жодних проблем: його відсипають з того самого мішка».
— Найприкріше, — каже Петро Борисюк, — що споживач донедавна на державному рівні жодним чином не був захищений від підробки. Не було ані відповідного закону, ані урядової постанови, ані жодного іншого нормативного документа. А переконатися в якісності придбаного насіння можна лише за чотири—п’ять місяців після висівання. Тільки тоді керівники господарств, які спокусилися дешевизною посівного матеріалу сумнівного походження, починають розуміти, що насправді програли: вміст цукру в коренеплодах вочевидь не такий, як розраховували. Але в цьому разі лишається тільки скрушно розводити руками...
Фахівці «Укрцукру» не один раз подавали свої пропозиції і до Кабінету Міністрів, і до Верховної Ради. Народні депутати нещодавно проголосували за Закон «Про внесення змін до «Закону про насіння та садивний матеріал», який перебуває на підпису в Президента. Ухвалено і Закон «Про охорону прав на сорти рослин». Ці документи теоретично регулюють питання ринку посівного матеріалу цукрових буряків. Але в «Укрцукрі» побоюються: поки нормативні документи запрацюють, в сільгосппідприємствах знову наступлять на ті самі граблі. Адже саме тепер у господарствах закуповують посівний матеріал під урожай наступного року. Петро Борисюк закликає керівників господарств, які купують насіння цукрових буряків, звертатися, приміром, безпосередньо до «Укрцукру» (тел. (044) 228-56-35) або до Інституту цукрових буряків (тел. (044) 277-56-11) — там нададуть консультацію, де можна придбати якісній посівний матеріал.
Некондиція — зуби дракона для сільгосп-підприємств, заводів, бюджету та споживача
Втрати від використання фальсифікованого або насіннєвого матеріалу сумнівної якості вражають. Примітно, що грошей недолічилися не тільки аграрники, а й цукрозаводи, держбюджет. За даними Мінагрополітики, через низьку цукристість коренеплодів нинішнього року переробні підприємства недоодержали більш як 300 тисяч тонн солодкого піску — майже на 700 мільйонів гривень. Через це держбюджет недоотримав понад 120 мільйонів. Водночас збільшуються і витрати з боку заводів. Наприклад, якщо цукристість корінців 16%, то для одержання тонни білого піску треба перерізати 8—8,5 тонни коренеплодів. У цьому разі вартість переробки сировини для одержання тонни цукру — 60—70 гривень. А коли цукристість коренеплодів не перевищує 12—13 відсотків, як це було нинішнього року, то для вироблення тієї самої тонни готового продукту заводчанам доводиться викладати вже 100—120 гривень. У підсумку собівартість цукру на деяких підприємствах набагато більша за встановлену урядом мінімальну ціну реалізації солодкого піску.
Усю контрабанду роблять в Одесі
Є, звичайно, схема, коли ділки ввозять насіння сумнівного походження із Німеччини, Польщі або Молдови, видаючи його за продукцію відомих фірм. Але більша частина контрафактного посівного матеріалу цукрових буряків народжується на вітчизняних полях. Для тих, хто робить бізнес (і треба сказати непоганий) на продажу некондиційного насіння, плацдармом став південь країни. Насамперед Одеська область і степові райони Криму. Сприяють цьому кліматичні особливості регіону — чинник позитивний не тільки для тих, хто на цих землях плекає еліту, а й для тих, хто «штампує» підробки. Приміром, щоб виростити фабричне насіння десь у Вінницькій області, мине не менш як два роки. Інша справа — Причорномор’я. М’яка зима термін виробництва посівного матеріалу дає змогу скоротити вдвічі. Вже не треба копати восени буряки, вирощені під посівний матеріал, зберігати коренеплоди протягом усієї зими, а навесні знову висаджувати на насіння. Заощаджений час — чинник, звісно, також важливий. Але головне, що приваблює «насіннєвий кримінал», — безвисадковий спосіб не потребує значних фінансових ресурсів, а отже, — обіцяє непоганий зиск. Для транспортування посівного матеріалу не потрібні великовантажні авто. Невелику партію, за бажання, можна розмістити і в легковику. Звичайно, підробка насіння «під еліту» для реалізації — справа підсудна. От тільки вітчизняні служителі Феміди не пригадають випадку, щоб за це когось посадили.
Яблуко від яблуні далеко не падає
Слід сказати, причина появи на внутрішньому ринку неякісного насіння — не лише навмисна його фальсифікація. Часом це і безвідповідальне ставлення до такої важливої справи з боку деяких аграрників. «Якщо батьківські форми насіння не росли в нормальних умовах, це обов’язково позначиться і на дітях», — стверджує завідувач відділу селекції Інституту цукрових буряків Олександр Кулик. Проведені нинішнього року на Одещині перевірки Українською державною насіннєвою інспекцією 35 сільгосппідприємств і фермерських господарств, які спеціалізуються на вирощуванні посівного матеріалу цукрових буряків, засвідчили: лише дев’ять з них мали повний пакет нормативно-правових документів, які дозволяють займатися такою діяльністю. Деякі, наприклад, не було внесено до спеціального реєстру підприємств, уповноважених виробляти і реалізовувати посівний матеріал буряків. У кількох господарствах Ізмаїльського та Ренійського районів посіви гібрида «Аватор» на площі 175 гектарів «загинули не лише через відсутність вологи, а через незадовільну підготовку площ під посів безвисадкових насінників». Досить часто в агроформуваннях немає атестатів на одержану для висівання еліту. А один із фермерів Ізмаїльського району такий документ, що засвідчує придбання ним начебто елітного посівного матеріалу гібридів цукрових буряків в одному із приватних селекційних інститутів, заповнив собі сам. До того ж із грубими помилками.
А надто вразив інспекторів «містичний» випадок, що стався в одному з господарств тієї-таки Одеської області. Під час перевірки керівника господарства на місці не було, а головний бухгалтер і головний агроном так і не згадали, яким сортом засіяно 60 гектарів буряків на насіння. Не змогли дати переконливу відповідь на запитання: чому посіви не зареєстровано в районній насіннєвій інспекції. Все за три тижні «прояснив» сам керівник сільгоспідприємства. Він пред’явив договір про продаж насіння-сировини та акт апробації, датовані 2001 роком. Щоправда, підписала документ людина, яка обійняла відповідну посаду лише 2002-го.
«Дива» трапляються і на деяких насіннєвих заводах, що переробляють вирощену аграрниками сировину на готовий посівний матеріал. Одержує таке підприємство, начебто, з одного господарства 200 тонн, а з другого — 150 тонн насіння. Незабаром з’ясувалося: перше сільгосппідприємство цьому заводові взагалі не постачало насіння, а друге зазначеного сорту виростило лише близько 86 тонн.
Як міцно укоренився на наших полях «липовий» посівний матеріал, свідчать інспекції, проведені в Криму: на півострові майже 2,5 тисячі гектарів цукрових буряків, що проростають на посівний матеріал, зайнято сумнівними посівами. За деякими твердженнями, на цих полях буцімто вирощують вітчизняні гібриди. Але структура, що їх патронує, еліти в Інституті цукрових буряків — а саме еліта має використовуватися для вирощування фабричного насіння — не купувала.
Перший заступник голови правління Національної асоціації «Укрцукор» Петро Борисюк упевнений, що вже давно час, на противагу фальсифікатором, створити при уряді єдиний орган, який і опікуватиметься питаннями цукрової галузі на державному рівні взагалі, і насінництва цукрових буряків зокрема. «Ми пропонували Кабмінові створити окремий підрозділ — двоє-троє працівників. У владних структурах поки що мовчать».
Директор Інституту цукрових буряків Микола Роїк вважає, що необхідно змусити працювати відповідні нормативні документи, мають активізуватися насіннєва інспекція та правоохоронні органи. Інакше про прорив у «солодкій галузі» можна буде лише мріяти.