Як юрист із десятирічним стажем не можу не висловитися з теми, що практично в усіх на вустах.
«В Україні погані закони», «в Україні закони не працюють», «закон — що дишель» — так лояльні громадяни висловлюються про свою країну.
За роки роботи адвокатом в Україні у мене склалася протилежна думка, а саме: ми живемо в правовій державі.
Прошу зрозуміти мене правильно, мені подобаються не всі закони. Мені не подобається закон про ПДВ, наприклад. Мені не подобаються санкції статей Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за податкові злочини, — вони здаються мені занадто суворими. Хоч це справа смаку.
Але я про інше. Послухайте, звідкіля лунає лемент про те, що закони в країні погані. Про це кричать люди, що ніколи і жодних законів не читали. Зрозуміло, користуватися ними вони тим більше не вміють, через їх  повне незнання.
Я довго тримала при собі свою думку про правову державу, в якій мені пощастило жити. Допоки не почула від зовсім різних людей несподіваного підтвердження своєї версії.
Один з них, колишній прокурор, що відсвяткував свій 70-літній ювілей, сказав: «Ненька Україна йде до процвітання!» Він завжди був українцем. Ще при Радах, мешкаючи у російськомовному Криму, за кожної можливості переходив на українську мову. Жодного разу не пошкодував уголос про часи влади комуністів, хоча іноді важко йому велося. Всією душею вітає Незалежність.
Другий з них — мій ровесник, 32-річний бізнесмен, в якого є можливість (і бажання) протягом останніх десяти років порівнювати законодавство різних країн, переважно європейських. Він дійшов висновку, що в Україні законодавство найбільш спрямоване на інтереси небагатого дрібного підприємця. Вважає сам факт наявності в Україні фіксованого прибуткового і єдиного податків величезним досягненням, про яке навіть не мріють розвинені європейські країни. На тлі цього досягнення вважає «беспредел» податкових органів просто дрібницями.
Можливо, багато хто так думає, але вважають за краще у цьому не зізнаватися. Краще скаржитися на життя, мовляв, менталітет такий.
Третя — перукарка (52 роки) на вільних хлібах. За будь-якої проблеми в житті читає, що «з цього приводу пишуть у законі розумні люди». Якщо не знає, який закон читати, запитує в мене. А згодом завдяки природній кмітливості сама цей закон удало застосовує і виходить переможницею. Зрозуміло, у силу менталітету, на життя поскаржитися не забуває, але все якось більше — на побут.
Але «незнання закону не звільняє від відповідальності, а знання —звільняє». Тож придбайте за 5—6 гривень збірник законів чи кодекс, що вас цікавлять, і вивчайте.
А ще пам’ятайте: суд — третя влада. Крім того:
1) в Україні громадянин реально може поскаржитися в суд на орган виконавчої влади;
2) у нашій країні громадянина заарештовує тільки суд;
3) передбачено кримінальну відповідальність для чиновників, що не виконують рішення суду (і нагадування про це з цитуванням відповідної статті КК таки справляє на них враження);
4) громадянин має право стягнути відшкодування моральної шкоди з чиновника, що порушив його права, мало того —встановлений мінімум задоволення доведеної моральної шкоди: п`ять мінімальних заробітних плат (825 грн.).
Прикладів я можу навести безліч, але мета у мене інша.
Я хочу закликати співвітчизників до більшої лояльності стосовно своєї країни.
Повірте, вона того варта.
Антоніна САНІНА,адвокат.