У Покровському районі на Дніпропетровщині замерзає селище Просяна. Там мешкають більш як шість тисяч осіб. Дві третини з них — у дво-, триповерхових будинках, де сьогодні немає ні опалення, ні води. Просянці уже не сумніваються, що отой анектод, в якому питається, скільки тієї зими, — про них. Можна було б кепкувати, якби не морози.
Нині просянці навіть у помешканнях не знімають теплого одягу. Себе гріють пластиковими пляшками, заповненими гарячою водою, а кімнати — розжареними чавунними «болванками». Одна бабуся зізналася: стару важку праску, якою користувалися в допотопні часи, у Просяній і на самогон не виміняєш. Дефіцит! А воду мешканці беруть з кількох колодязів, що збереглися в селищі. Хоча вони давно замулені та й водиться там усяка всячина, пацюки, наприклад.
Таке відбувається в колись чи не найкращому на Дніпропетровщині робітничому селищі, де діяв потужний комбінат каолінових глин. Місцева влада все звертає на заборгованість просянців з оплати комунальних послуг...
Однак страждають малозабезпечені багатодітні сім’ї та пенсіонери, чимало з яких якраз платять справно. Облаштувати автономне опалення у своїй квартирі не всім по кишені.
А ще у Покровському та Просяній, зазвичай перед виборами, розповідають таке: шістнадцятикілометровий водогін, яким у селище подається вода, своє давно відслужив і потребує заміни. Тож не один рік претенденти на посади в органах місцевої влади обіцяють неодмінно його реставрувати. Та потрапивши в теплі кабінети — забувають. А нині котли теплоенергопідприємства комбінату комунальних послуг і опалювальні мережі заповнювати нема чим — немає води. Та ситуація ще трагічніша, ніж думають самі просянці. Фахівці попереджають: водопровідні системи в самому селищі можуть не витримати належного тиску. Тоді все змішається — і питна вода, і каналізаційні стоки.
Дніпропетровська область.
