Пригадується, кілька десятків років тому заїхав у Кам’янку, що в Ізмаїльському районі. Цікавився «секретами» різкого — до шести тисяч тонн молока на рік від корови — збільшення надоїв. Тоді голова місцевого колгоспу «Прогрес» Герой праці Микола Миндру просто пояснив утричі вищу продуктивність від середньої по області:

— Самі знаєте: молоко у корови на язиці. Скільки на ньому кормів — такою й продуктивність буде. Ми ж кладемо кормів не просто більше, а кращої якості. Передусім ввели до раціону сою — ніщо з нею за поживністю не зрівняється...

Є й свіжіші приклади. На Комінтернівській птахофабриці, де керує Володимир Руденко, соя посідає чи не найперше місце в раціонах і птиці, і корів. Як наслідок, сільгосппідприємство нарощує виробництво, а за продуктивністю корів уже рівня іменитому «Прогресу».

Про ефективність сої можна почути в Криму, на Херсонщині, Запоріжжі, Кіровоградщині й Вінниччині... Але то поодинокі голоси, а отже, малопереконливі для широкого загалу сільських ратаїв. Часто-густо глушить їх поговір, буцімто соя — культура ненашенська, маловрожайна, а тому невигідна. Мовляв, нехай її десь там за морями-океанами й вирощують.

Поборники сої з цифрами в руках доводять, що природні умови для вирощування сої в нас чудові. І 20—30 центнерів бобів з гектара (скільки беруть у США), як показує практика, знімати нам цілком до снаги. А на очевидну вигоду вказує зростання продуктивності худоби і птиці. До того ж є і неабияка фінансова вигода! Бо соя не потребує азотних добрив: засвоюючи його з повітря, вона сама збагачує грунт. Які ще треба аргументи?!

Нині всюди спостерігається справжній «соєвий бум». За площами посіву ця культура вийшла у світі на четверте місце. У Сполучених Штатах, Китаї, Японії, Кореї, низці європейських країн серед сільськогосподарських культур вона — перша. Боби успішно використовують і як цінні добавки для відгодівлі худоби, і як надзвичайно корисний харчовий продукт. У США, скажімо, з сої готують кілька сотень страв, що стали повсякденними у багатьох родинах. Така «мода» зрозуміла. Соєвими продуктами тут замінюють м’ясо, молоко та яйця, багаті на холестерин, який викликає серцево-судинні захворювання. У сої холестерин відсутній, а білків, украй потрібних організмові, боби містять у півтора-два рази більше, ніж м’ясо чи сири. Так само і з вітамінами, органічними сполуками та мінеральними речовинами. Надзвичайно популярною стала соєва олія, що вважається чудовим профілактичним засобом проти інфаркту міокарду...

Торік в Україні соя займала 72 тисячі гектарів площ, нинішнього агросезону — майже 90 тисяч. Мало це чи багато?

— Мізер, — вважає В’ячеслав Січкар, доктор біологічних наук, завідувач відділом селекції, генетики і насінництва бобових культур Селекційно-генетичного інституту УААН (Одеса). — Тільки для потреб тваринництва варто засівати принаймні вп’ятеро, а в майбутньому — вдесятеро більше. А коли ще зважати на перспективи бобів у харчовій промисловості...

Вітчизняні переробники сої, які пропонують торгівлі дедалі ширший асортимент продуктів: молоко, сир, борошно, битки, гуляш, а також добавки до ковбасних та хлібобулочних виробів, відчувають нестачу сировини.

Усунути розрив між культивуванням сої та потенційним попитом на неї, покликане сільгосппідприємство «Укрсоя-ХХІ», засноване при Селекційно-генетичному інституті. Підприємство планує налагодити замкнутий цикл: від створення нових сортів і виробництва високоврожайного насіння — до переробки бобів на кормові добавки й харчові продукти.

Нині «Укрсоя-ХХІ» авансує господарства Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської областей насінням, гербіцидами, бактеріальними добривами. А селяни розраховуються часткою вирощеного врожаю. Деякі господарства займають цією культурою навіть 30—40 відсотків належних їм земель. Науковці сподіваються, що спільними зусиллями таки вдасться відвести поживному бобу належне місце на вітчизняних просторах. І хай до «соєвого буму» нам ще далеко, та, схоже, Україні з ним не розминутися.

Одеса.