Понад двадцять кіз та цапа утримує у своєму невеликому присадибному господарстві мешканець Гайворона Микола Мартич. Щоранку він навіть узимку гонить незвичну для багатьох городян череду випасати на лівому березі Південного Бугу. Так було і того дня.
Післяобідньої пори господар, помітивши, що тварини стомилися бігати біля невеликого гаю і спокійно вляглися на травиці відпочивати, пішов до річки погомоніти з рибалками. А в цей час стежкою від села Соломії йшло троє дівчаток. Раптом з гаю вибігла зграя здичавілих собак. Можливо, вони підстерігали кіз, та, роздратовані яскравим кольором курток перехожих, накинулися саме на них. Розгублені й налякані діти почали голосно кричати. Поки Мартич з палицею у руці біг на підмогу, собаки шматували одяг підлітків.
Хтозна чим закінчилася б ця пригода, та на виручку дівчаткам прибіг... цап. Чи то йому набрид гавкіт собак, чи стало шкода дітей, але він стрімко кинувся на нападників. Один із них звалився замертво від першого удару ріг. Іншого круторогий поранив, і пса добив палицею власник кіз. Решта зі скавулінням побігла до гаю.
Дівчатка не постраждали, але ось їхній одяг... Плачучи, вони пішли до міста. А сміливий рятівник Борка одержав від свого господаря винагороду — шматочок хліба.
Кіровоградська область.