З великим обуренням прочитав статтю пана Хміля «Чи не легковажимо ми історією задля Європейського вибору?», надруковану у номері вашої газети від 24 липня 2002 року.

Таке враження, що автор мислить категоріями давно минулого часу. І коли він говорить про вікове єдине співіснування народів Східної Європи, що «... стало передумовою створення ними після Жовтневої революції спільної держави — Радянського Союзу», забуває, як Союз створювався, що це не був акт доброї волі незалежних держав. Справжня Українська держава «впала» в 1920 році саме під ударами більшовиків, а створена натомість Українська Радянська Соціалістична Республіка вже не була незалежною. Тому не можна говорити, що утворення СРСР було логічним наслідком співіснування східнослов’янських народів.

А що стосується інтеграції України до Європи та історичних зв’язків між ними, то і тут не можу погодитися з паном Хмілем. Навівши деякі епізоди з історії Західної Європи, він пише: «Як бачимо, Україна до цієї історії не має жодного відношення. Вона розвивалася в іншому історичному руслі». Та невже це відповідає дійсності? Будь-хто, хоч трохи знайомий з історією України, підтвердить, що ще за часів Київської Русі ми активно контактували з країнами Західної Європи, про це свідчать різні історичні джерела. Та й урешті-решт, невже Ярослав Мудрий віддавав би своїх дочок за правителів Західної Європи, не маючи там жодних інтересів?

Професор Хміль пише, що Україна ніколи не розвивалася з Європою як одне ціле. Але ж і це не відповідає дійсності. Адже якщо погортати сторінки історії, на чому і наполягає пан Хміль, побачимо, що, перебуваючи у складі Речі Посполитої, Україна розвивалася як одне ціле з Європою. І навіть коли Західна Україна була у складі Австро-Угорщини, то це все одно була Західна Європа.

Пан Хміль пише, що геополітичні інтереси України на протилежному від західноєвропейських країн боці. Знову-таки з історії ми знаємо, що укладений у січні 1654 року військовий союз між Гетьманською Україною та Московією переріс у приєднання України до Росії, і протягом більш як трьохсот років наша країна від цього потерпала, їй було завдано значної моральної й матеріальної шкоди.

На відміну від пана Хміля, я цілком згодний з радником Президента А. Гальчинським. Упевнений, що більшість громадян України солідарна у прагненні інтеграції до європейських структур.

Руслан ГУТ, історик.

Южноукраїнськ, Миколаївська область.