Лише на два тижні, мало не вперше за багато літ, Микола Шевцов полишив на своїх помічників управління господарством. І навіть на лікарняному ліжку в столиці місця собі не знаходив. Він краще за інших знає, як нелегко господарству під тиском остогидлої всім мокви та сльоти. Органіки під глибоку оранку вивезли недостатньо. Та й зяб ще піднімати й піднімати. А буряки цієї осені — тільки назва.

Мимоволі ловив себе на тім, що аж надто критично оцінював дії залишених замість себе фахівців. Це підтверджував і калькулятор. Проопероване око протестує сльозою проти звички все перевіряти. Отже, торік мали рентабельність у 47 відсотків. Цьогоріч сподівалися одержати не менше, але ціни підскочили геть на все. Отже, чистого прибутку надійде щонайменше 750 тисяч гривень — нехай у Боромлі хтось покаже кращий результат!

На якусь мить Микола Якович згадав себе молодим обліковцем кращої тракторної бригади і посміхнувся: ти диви, посеред поля, а не в класі вечірньої школи або аудиторії Харківського сільгоспінституту, чи то й у клубі на танцях...

Головою колгоспу його обрали у зрілому віці. Люди втомилися від «варягів» і проголосували за нього одностайно. Казали, цей перед начальством шапки не ламатиме, а до нашого діла ставиться, як до свого. Шевцов згадав свого попередника, який планку у 30 центнерів зернових з гектара та 3 тисячі кілограмів молока за рік від корови вважав за довгострокову віху. Він її перекрив — не спливло і двох років. Не в показниках річ, а в такому механізмі, який дав би змогу зберегти господарство за будь-якої кризи і не розпорошити громаду. Коли обирали форму господарювання, він рішуче відмовився від усіляких LTD та ПОПів, схиляючи людей до акціонерного сільськогосподарського товариства. І 1200 власників земельних паїв, як один, його підтримали.

Шевцов засвоїв науку конкурентної боротьби на селі. На якомусь етапі навіть відчув у собі азарт перемагати конкурента. Його товариство «Маяк» зростало, змагаючися з сусіднім «Гігантом» (не якимось карликом), і це втішало. Щоб перемагати, треба бути Шевцовим. Це означає будувати не показну контору з високими мурами, а асфальтові дороги до найвіддаленіших бригад і ферм. Купувати не легковики, а всюдиходи, одне слово — жити не на широку ногу, а за розміром. Сусіда з «Гіганту» вже давно подався у районне начальство, а він — ніби прикипів до своєї Боромлі: непоказного будинку, зведеного ще замолоду, родючої сумської землі й дітей, які по ній бігають. Літні табори, що він для них будує, називають люди золотим кільцем. Живе по-старому, а придивитися ближче — красиво живе. Минулого спекотного літа зернових узяли на круг по 44 центнери з гектара, намолотили 8500 тонн — кращий результат в області. Довели кількість великої рогатої худоби до 1200 голів, до кінця року від кожної одержать щонайменше 3700 кілограмів молока.

Та найголовніше — люди стають інші. Якісь згуртованіші й упевненіші, ніж це було ще кілька років тому.

Сумська область.