Цього року агрогосподарства розширили посівні площі під льоном на чверть — до 30 тисяч гектарів. Адже культура поступово стає стратегічною: більшу частину врожаю, який вдалося зібрати, було продано за кордон. Епохальним для галузі став минулий рік, коли неврожай в Європі допоміг багатьом заводам укласти контракти із західними країнами. Вітчизняне волокно купують Бельгія, Франція, Литва і Росія. Тоді вони вивезли льоноволокна на 2,5 мільйона доларів. Частково тому в сільгосппідприємствах західних і північних регіонів, де соняшник і зернові зазвичай не радують високою врожайністю, повернувся інтерес до вирощування льону. В Мінагрополітики вже зарахували культуру до розряду перспективних.
Хоча, якщо розібратися, підприємства, «делегуючи» виробництво готової продукції зарубіжним конкурентам, самі собі відрізають шлях на внутрішній ринок. Але, з другого боку, у комбінатів немає коштів, щоб платити господарствам за льняне волокно. Саме тому за кордон йде більша частина сировини.
