Військовий суд Вінницького гарнізону визнав винним у скоєнні злочину прапорщика Збройних Сил України Степана Н. Згідно зі статтею 408 КК України (ч.1) йому винесено вирок: позбавлення волі строком на чотири роки за дезертирство. Прапорщика затримали тільки через сім років після того, як він самовільно покинув місце служби — одну з військових частин, що дислокується у Вінницькій області.
У військову частину військовослужбовець мав повернутися ще 30 березня 1995 року. Напередодні протягом трьох днів він перебував на стаціонарному лікуванні в обласному протитуберкульозному диспансері. Та до армійських лав прапорщик не повернувся.
У частині провели адміністративне розслідування. В рапорті капітана Смирнова (цей документ долучено до справи) записано: «Встановити місцезнаходження прапорщика Н. неможливо».
Поки втікача «розшукували», він допомагав батькам по господарству. Через рік одружився. Потім влаштувався різноробочим в один з радгоспів Вінницької області. Тобто цілих три роки після залишення частини дезертир був, даруйте, під носом у тих, хто його шукав. На заробітки до Росії виїхав разом із сім’єю в 1999.
Затримали втікача 15 лютого нинішнього року у місті Салехард Тюменської області як особу, що перебуває в розшуку.
Попри все, за грати втікач не потрапить. Суд врахував низку обставин, що пом’якшують вину порушника закону. Степан Н. хворіє на туберкульоз легенів. Під час служби до нього не було особливих претензій, та й до судової відповідальності раніше не притягався. Крім того, під вартою провів уже тривалий час. Один рік шість місяців умовно — таке покарання понесе правопорушник.
