«Ви гадаєте, що ми експортуємо вам товари? Ми експортуємо вам своє безробіття!» — сказав якось професор-економіст із США.
Одним із видів товару сьогодні практично є саме майбутнє.
Економіка, в кінцевому рахунку, оперує однією субстанцією — часом праці. Відомо, що вартість товару визначається робочим часом, необхідним для його виробництва.
Тому, якщо ми купуємо та продаємо робочий час, минуле і нинішнє, втілене у товарах, то чому б не продавати робочий час авансом? Власне, так воно й відбувається. Кредит, ф’ючерсні угоди — це реальність сьогодні.
Питання не в тому, чи є майбутнє товаром. Питання в іншому: яка справжня доля майбутнього сьогодні — в товарообміні та фінансових потоках?
Шляхом нескладних підрахунків ми можемо встановити, що майбутнє займає не менш як 95 відсотків товарообміну. Мається на увазі майбутній робочий час, створена ним вартість, включаючи додаткову, товари, послуги засобів виробництва.
Якщо ми умовно вважатимемо матеріальну товарну масу всієї готової продукції в світі еквівалентною року роботи, то наше майбутнє, враховане як нематеріальні цінності, вже є товаром майбутнього не менш як 20 років.
Якщо майбутнє на ринку вже розписано, то для індивідуального підприємця чи окремої фірми, або окремої країни постає питання, як себе вписати в це майбутнє. Яке його місце сьогодні та які перспективи?
Ми живемо в імовірному світі, і світ економіки не виняток.
Очевидно, що майбутнє розпродали не геть усе, а наче згідно з кривою, на кшталт «кривої напіврозпаду». Так, поточного року продано більшу частину року, наступного — менше, і т. д. до вичерпання всієї суми грошей, уже вкладених у майбутнє. Тобто якщо майбутнє продано на 20 років наперед, то насправді 2022 рік проданий на весь, але, в свою чергу, частково проданий і 2032, і 2042 та інші роки по частинах, аж до самого 14.08.2126 р., коли сторонами передбачено кінець світу, на кшталт Всесвітнього потопу.
Звідси завдання підприємця протягом найближчих шести поколінь: знайти непродані ділянки майбутнього та продати їх.
Купівля та продаж майбутнього, особливо у свого населення, — це вигідна оборудка, і багато країн так виходили з кризи.
Проект ГОЕЛРО в СРСР та будівництво доріг у США за Рузвельта в 30-ті роки мали між собою те спільне, що починалося фактично з друкування нічим не забезпечених грошей. Ці гроші давали керівникам будівництва, які ними розплачувалися за продукти, взяті у селян чи фермерів для своїх їдалень: цвяхи, дошки та ін., стимулюючи реальні сфери економіки. Через певний час, коли надлишок маси грошей, випущених у населення, ставав критичним, було вже побудовано електростанцію в СРСР чи дорогу в США, і гроші знаходили свій товар, ставали забезпеченими якщо не золотим запасом, то хоча б товаром. Так само будували автомобільні заводи в СРСР.
Національна ідея знаходила своє втілення в будівництві. Ідея БАМу була погана лише тим, що виявилася не доведеною до кінця. Дорога була не добудована і не приносила очікуваних прибутків, на відміну від тунелю під Ла-Маншем.
Отже, майбутнє — це високорентабельний товар. Але через те, що це передусім нематеріальні активи, нематеріальні цінності, то саме вони мають бути справжніми, а не другої свіжості.
Втрата грошей в ощадних касах — приклад того, що втрачені виявилися не лише гроші, а й така нематеріальна цінність, як довіра людей до держави, а разом з тим і втрата впевненості в майбутньому.
В Україні побутує переконання, що гроші в ощадкасах забрали собі москалі. Один розумний чоловік заперечив, що цього не могло бути не лише тому, що фізично неможливо вивезти стільки грошей, але й тому, що таких грошей «в живому вигляді» в касах не було. Їх було вкладено в будівництво лікарень, мостів та ін.
Мости та лікарні не вивезли ж москалі?
Просто жоден банк не витримає, якщо вкладники водночас заберуть всі свої вклади. Він лусне.
Проте в Америці, попри те, що є трильйонний внутрішній борг, банки продовжують працювати. Одні вкладають гроші, другі забирають, треті отримують відсотки — і вся система працює.
Тож вклади загинули не від нестачі грошей в Ощадбанку, а від того, що конкретними особами була витрачена віра людей у майбутнє.
Інтуїція дається людині, щоб на підставі вочевидь недостатніх вихідних даних приймати правильне рішення. Ми ж сім разів відріжемо, а потім один раз відміряємо, щоб переконатися, як ми були неправі.
Майбутнє стало товаром, це зобов’язує того, хто торгує, думати про нього. Товар з найвищим рівнем попиту — це майбутнє. Майбутнє сьогодні — найходовіший, найпопулярніший, найцінніший і такий товар, що швидко псується. Це, по суті, основний товар сучасного ринку.
 
Симеїз
Крим.