У  «Голосі України» від 22 серпня 2002 року повідомлялося, що офіційному Києву вдалося довести Євросуду, що вклади громадян, зроблені ними за часів СРСР, і ті кошти, що фігурують на компенсаційних рахунках, — це дві різні речі.

Для того, аби довести, що це не так, зазначимо, що один карбованець на ощадних книжках вкладників — це документ на одиницю майна. Про кількість цих документів записано в ощадних книжках вкладників.

За руйнації СРСР всі заощадження, як повідомляли працівники ощадних кас, були переведені до Росії, тобто Росія забрала відповідну кількість документів на майно. Але саме майно залишилося в Україні. Росія не вивозила його ешелонами. Для захисту його Україна негайно ввела новий документ такого самого еквівалента на майно, як і карбованець, назвавши його купонокарбованцем.

За період від введення купонокарбованця до введення гривні влада додатково виготовила у 100 000 разів більше купонокарбованців—документів на майно, якого не було. Поділивши все майно, в тім числі і те, яке вкладники доручили зберігати державі, на кількість виготовлених нових безмайнових документів-купонокарбованців, було одержано новий еквівалент майна на один купонокарбованець, який мав у 100 000 разів менше майна. Після цього влада стала вважати, що новий купонокарбованець — це той документ, що й на ощадних книжках вкладників (і підміна поняття, наслідком якого є підміна документів на майно). Коли вкладники обурилися, влада практично прирівняла карбованці, що на ощадних книжках, до гривні і назвала такі дії компенсацією, яку вкладник не має права вимагати, бо це вже чомусь не його майно, і «компенсацію» держава виплатить коли забажає. Але вкладник має право одержати в будь-який час те, що залишилося до компенсації.

Так, наприклад, якщо у вкладника були карбованці, за які він міг купити таке майно, як чоботи, то, поклавши ті карбованці на ощадну книжку, можна вважати, що вкладник довірив державі зберігати чоботи. Росія забрала документи на чоботи, а самі чоботи залишилися в Україні. Коли вкладники забажали повернути свої чоботи, то урядовці сказали, що ми не повернемо вам ваші чоботи, бо вони нам потрібні, не будемо ж ми, державні службовці, ходити босі. Але ми вам вашу втрату компенсуємо такими само чобітьми, якщо вони у нас будуть, тільки ви не маєте права вимагати у нас компенсаційні чоботи, бо це не ваші чоботи, а наші. Якщо ви наполягаєте одержати свої чоботи, будь ласка, ви маєте право одержати халяви від чобіт, які ми зносили.

То чиї це чоботи, тобто гроші на ощадних книжках вкладників? Звичайно, вкладників України. І ви, шановні урядовці, прирівняйте карбованці на ощадних книжках до долара на той час і поверніть нам гривні за курсом долара на теперішній час з урахуванням інфляції долара плюс проценти за користування нашими грішми.

Кривий Ріг

Дніпропетровської області.