Зміни і доповнення до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», безперечно, радують багатьох ветеранів. Але засмучує те, що справи на таких пенсіонерів розглядають дуже довго. Я знаю в нашому районі шановану людину — фронтовика, інваліда війни, колишнього директора школи. Він має звання заслуженого педагога, і ще в січні 2001 року подав документи на оформлення пенсії за особливі заслуги. Відтоді минуло більш як двадцять місяців, а він ще й досі не одержав цю пенсію. Таких прикладів безліч.
Тому я звертаюся до депутатів. Внесіть зміни і до статті 2 Закону «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», щоб справи таких пенсіонерів розглядала не комісія при Кабінеті Міністрів, а соціальні служби на місцях. Адже основні пенсії нараховують в обласних та районних центрах, а питання про надбавку до пенсії, хоч як це дивно, треба обов’язково вирішувати в столиці. Навіщо уряд узяв на себе таке велике додаткове навантаження: адже потрібно розглянути сотні тисяч пенсійних справ з усієї України. Слід довіряти і «низам». У законі є стаття про відповідальність за точність та правдивість під час оформлення справ пенсіонерів. А якщо і за додатковим законом справи розглядатимуть лише в Києві, то чимало інвалідів Великої Вітчизняної війни можуть не дочекатися цього заохочення за їхні заслуги перед державою.
Анатолій ГОРДІЄНКО, інвалід війни першої групи, учасник штурму Берліна.
Роздільна
Одеської області.
