Минулої суботи близько опівночі спецпідрозділ МВС «Сокіл» (за підтримки кількох цивільних) затримав відомого російського підприємця Костянтина Григоришина, з чиїм ім’ям пов’язують управління акціями багатьох стратегічних підприємств України і кількох обленерго. Звинувачують його за статтею 263 Кримінального кодексу — неправочинне зберігання і носіння вогнепальної зброї. У це повідомлення інформагентств не вірилося: невже саме той Григоришин?!
Тільки після оприлюднення з цього приводу спеціальної заяви народних депутатів і керівників ВАТ «Запорізький трансформаторний завод», «Запорізький кабельний завод», «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені Кузьміна», «Південтрансенерго» та «Перетворювач» на адресу керівників держави і Генпрокурора стало зрозуміло — саме той. Усі вищезазначені підприємства безпосередньо причетні до СП «Група Енергетичний стандарт», якою керує Костянтин Григоришин.
Та все-таки не вірилося. За кілька днів до цього президент Російської Федерації Володимир Путін відгукувався про «Дніпроспецсталь» як про успішний російсько-український інвестиційний проект. Хто не знає про те, що здійснюється він під орудою групи Григоришина!
Якби текст цієї заяви не роздавали у приміщенні УНІАН, я запідозрив би, що заяву мені підкинули. Якщо правоохоронці не рахуються навіть з народними депутатами і олігархами, то що вже казати про ставлення до звичайних громадян. До того ж ніяк не можу уявити кандидата наук і олігарха Григоришина навіть у малиновому піджаку. Не те що з пістолетом «Браунінг» у задній кишені штанів, де його раптом виявили під час обшуку в Печерському райвідділі внутрішніх справ. Та й чому саме там, а не на місці затримання, біля ресторану?
І це ще не все. У піджаку Костянтина Григоришина, за словами його адвоката В’ячеслава Карташова, правоохоронці виявили ... чотири пакетики з білою речовиною. Одне слово, кілер-наркоман (?), а не менеджер-інвестор!
У понеділок на спеціальній прес-конференції в УНІАН інцидент коментували адвокат бізнесмена В’ячеслав Карташов і віце-президент українсько-російського СП Ігор Бойко. Перший повідомив: ще до затримання Костянтин Григоришин відчув за собою нишпорок в автомобілі з цивільними номерами. Мало того, його охороні вдалося ідентифікувати їх, про що поставили до відома Генеральну прокуратуру.
Чому охорона Григоришина, яка складалася з підрозділу «Титан», під час інциденту самоусунулася від виконання своїх прямих обов’язків? Чи не забажали, бува, ламати заздалегідь написаний кимось сценарій?
Коли так, то подальші події (у неділю затриманого возили в Печерський районний суд, який виписав йому символічний штраф за спротив працівникам органів правопорядку; під час обшуку офісу СП у понеділок колеги Григоришина коментували перед телекамерою чергову спробу оперативників підкинути пакетики з білою речовиною тощо) засвідчили цілковиту нефаховість сценариста.
Віце-президент СП Ігор Бойко на прес-конференції обмежився заявою про те, що черговий скандал — наслідок боротьби конкурентів за власність. Прізвищ назвати він не наважився, мовляв, ви й самі знаєте, адже все було написано в одній з газет.
А що, власне, було написано і з якого приводу, запам’яталося багатьом навіть заголовком: «Я не стріляю з автомата Калашникова». Інтерв’ю з Григоришиним стосувалося втрати частини його власності на ВАТ «Сумиобленерго» і розриву стосунків з колишніми бізнес-партнерами, котрі перебувають при владі, активно експлуатуючи адмінресурс. Тож дозволимо собі маленький витяг. «Ви вважаєте, ваші противники діяли самі по собі. Чи замовлення все-таки прийшло звідкілясь зверху?» — «Важко сказати. Не думаю, що був певний чіткий наказ. Мені, щоправда, казали, що існує певний лист за підписом Президента, тільки чомусь ніхто його не показував. Гадаю, що його просто немає. Зараз сила-силенна вердиктів видається від імені Президента, та й не тільки від його імені. Утім, побачимо». — «Ви очікуєте продовження?» — «Я його не відкидаю». — «І що ви будете робити?» — «Для початку підсилимо охорону, але, звісно, воювати з державою не будемо. Вона сама має визначитися з тим, хто й що робить. Тим паче, те, що відбувається, безпосередньо зачіпає усіх. Від таких дій падає капіталізація не лише наших обленерго, а й взагалі будь-яких українських підприємств. Скажіть, хто дасть кредит підприємству, керівництво якого можна у будь-який момент скинути, і взагалі, скільки такий завод буде коштувати на ринку? Гадаю, це розуміємо не лише ми...»
Крапки означають не тільки кінець цитати, а й те, що інцидент з відомим бізнесменом ще не вичерпано. Адже він сам у своєму інтерв’ю не відкидав продовження.
