Перший досвід застосування Закону України «Про органи самоорганізації населення» обговорювали на семінарі, організованому товариством науковців зі сприяння муніципальній реформі, асоціацією міст України, інститутом економіки та права «Крок» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Як відомо, досвід є критерієм істини. Сьогодні він показав, що самоорганізація населення в Україні лише на папері. Фактично відсутня ініціатива населення щодо створення органів самоорганізації. А без цього вони стають формальними і не здатними розв’язувати проблеми населення. Практичне застосування Закону України «Про органи самоорганізації населення» виявило багато недоречностей, зокрема, організаційні. Наприклад, де і як організовувати таємне голосування під час обрання домового або вуличного комітету чи як правильно скласти документи щодо створення органу самоорганізації без юриста. І це за умов, що закон чітко не визначив повноважень різних рівнів органів самоорганізації.
Проблеми, які було обговорено на семінарі, розглядали через практику застосування Закону «Про органи самоорганізації населення», а тому його норми зазнали нищівної критики. Першого «удару» завдав президент товариства науковців зі сприяння муніципальній реформі Віктор Кравченко. Він вказував на недосконалість створення органів самоорганізації населення як юридичних осіб, принаймні на рівні домового комітету. Емоційнішим і критичнішим був виступ депутата Київради Віталія Комова, який відзначив, що закон створено скоріше не для населення, а для чиновників різного рівня. Зокрема, він передбачає «купу» повноважень органів самоорганізації щодо сприяння... депутатам, пожежним, міліції у виконанні ними своїх функцій. Водночас мешканці будинку не мають повноважень щодо впливу хоча б на будівельників, які сьогодні не завжди вдало облаштовують будинки місцями для охорони (так звані консьєржки). Основна частина питань, які мають розв’язувати органи самоорганізації, це — житлово-побутові. Саме вони, а не працівники жеків повинні вирішувати де, коли, скільки і за що ремонтувати будинки, каналізації, тротуари тощо. Гроші з місцевих бюджетів мають іти до органів самоорганізації хоча б на рівні мікрорайону, а потім — залежно від необхідності — їх повинен розподіляти орган самоорганізації.
На семінарі пропонувалося розробити типове положення для кожного рівня органів самоорганізації населення. Це дасть можливість детальніше визначити повноваження органів, що не зроблено законом, а місцеві ради з урахуванням встановлених повноважень цих органів зможуть делегувати виконання своїх певних функцій. На жаль, ставлення до органів самоорганізації в деяких місцях таке, як до об’єднань громадян. Чиновники ще не зрозуміли, що органи самоорганізації населення це — не просто об’єднання громадян, а елемент владної структури на місцях. «Матрьошка» органів самоорганізації населення покликана завершити формування органів місцевого самоврядування. А тому ставлення до них повинно бути дуже серйозне.
Висловлювалися учасники і щодо пасивності населення. Чомусь багато людей ще й досі вважає, що їм усі щось мають дати, а не вони мають щось робити. На відміну від мешканців будинків, які будували кооперативним способом, мешканці звичайних будинків дуже пасивні у розв’язанні своїх житлово-побутових проблем. Тому один із напрямів створення системи органів самоорганізації — створення системи освіти населення. Не зайвим було б і створення спеціальних відділів чи інших структур у місцевих радах, які допомагали б людям створювати такі органи. Лунали на семінарі і пропозиції щодо обмеження прав чиновників під час реєстрації органів самоорганізації, ведення єдиного реєстру цих органів, організації видання науково-практичного коментарю Закону України «Про органи самоорганізації населення».