Пенсіонерам Славутича пощастило. При створеному за Чорнобильською програмою Представництва ООН в Україні центрі соціально-психологічної допомоги населенню організовано клуб спілкування для людей літнього віку. Керує ним соціальний працівник Майя Готсдинер.
— Ми вирішили не здаватися старості, — розповідає Майя Григорівна, — тому й клуб свій назвали «Не здаємося!». Не варто сумувати через те, що стаєш старшим. Це неминуче, і цьому треба упокоритися. Головне — не падати духом. Життя складається з дрібниць. Добре слово, допомога, турбота, увага — все це начебто дрібниці, але вони зігрівають життя.
З членами клубу постійно працюють психологи центру. Проводяться тренінги та бесіди на теми: «Запобігання конфліктам у родині», «Як навчитися розуміти емоційний стан іншої людини», «Розвиток уміння регулювати свої почуття», «Як позбутися метушні та навчитися планувати свої дії» тощо. Є можливість отримати індивідуальну консультацію психолога й навіть прийти за бажання на консультацію усією родиною.
У спеціальному циклі «Допоможи собі сам» — рецепти народної медицини, косметології, кулінарії. Члени клубу «Не здаємося!» беруть участь у міських святах, зустрічаються з дітьми з організації «Світлячки Славутича», клубу дитячої творчості «Аква». Разом із жіночим клубом «Ярославна» та гімназистками «Недільної гімназії» було організовано «круглий стіл» — обговорювали проблеми сімейного життя. Кожну зустріч присвячено якійсь темі. А крім цього — спільні прогулянки, поїздки до театру, оздоровча гімнастика, святкування днів народження...
Серед членів клубу чимало людей самотніх, деякі живуть далеко від дітей. Для них особливо важливо відчувати, що вони комусь потрібні, цікаві. Тут підтримують одне одного. Допомагають влаштуватися на роботу, зібрати потрібні довідки. Якщо хтось захворіє, його відвідують, збирають гроші на ліки. Коли один із членів клубу знову прийшов на зустріч після тривалої та тяжкої хвороби, він сказав керівникові: «Я тепер завжди ношу в нагрудній кишені листа, якого ви всі написали мені до лікарні. Це він поставив мене на ноги!».
— У нас у клубі багато цікавого, — розповідає Майя Готсдинер, — але головне — атмосфера доброзичливості. До нас приходять люди пригнічені, котрі думають лише про близьку смерть. А тут вони розквітають, танцюють, співають, радіють життю, знаходять друзів, відкривають у собі нові таланти. Отже, ми не здаємося старості і всім бажаємо того самого: не здавайтеся!
Славутич.
