Минулої неділі країна відзначила День танкіста. За традицією, що вже склалася в роки незалежності, керівники держави та армійське командування вважають своїм обов’язком провести це професійне свято військових у Харкові. Саме це місто нерідко разом з численними його титулами військове начальство називає ще й вітчизняним танкоградом. Тут зосереджені Харківський інститут танкових військ, конструкторські бюро бронетехніки і двигунобудування, навчальні полігони, а також державне підприємство «Завод імені Малишева», що випускає сучасний, один з найкращих танків у світі.
Привітати танкістів, танкобудівників, ветеранів війни та праці і зі святом, і з високими технічними досягненнями цього разу прибули Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, Міністр оборони Володимир Шкідченко, народні депутати.
Привід особливий. Гвардійський інститут танкових військ носить ім’я Верховної Ради. То кому опікуватися ним, як не самому парламенту? До того ж цього року свято майже збіглося в даті з 75-річчям ХКБМ імені Олександра Морозова, що створило легендарну «тридцятьчетвірку», визнану навіть ворогами найкращим танком другої світової війни.
Вітаючи від імені Верховної Ради винуватців торжества зі знаменною подією, Володимир Литвин зазначив, що тим самим хотів би ще раз нагадати про той великий подвиг, здійснений старшими поколіннями в роки тяжких випробувань. І саме танкісти, знаменитий танк Т-34, мабуть, відіграли ключову роль на полях битв, зупинили криваве колесо гітлерівської історії, врятували Європу від фашистського гноблення. Вдуматися тільки — 1142 танкісти були удостоєні найвищої нагороди Батьківщини — Героя Радянського Союзу, 16 з них нагороджено золотою зіркою двічі. «А тому сьогодні нам, як ніколи, потрібно зміцнювати довіру між Збройними Силами та українським народом, зробити правильні висновки з трагічних подій, забезпечити ЗС країни всім, що необхідно для захисту батьківщини та нормального навчання військ», — наголосив він.
Приміром, у Харківському інституті танкових військ у навчальному процесі беруть участь 25 кафедр, серед викладачів — 70 професорів, докторів і кандидатів наук. Величезний науковий потенціал. А ось матеріальна база, м’яко кажучи, відстає від вимог часу. Мабуть, не випадково начальник інституту Микола Кечев, коли курсантам вручали точну копію найновішої розробки ХКБМ — один до п’ятдесяти, з прикрістю зазначив: краще б один до одного. Не секрет, що курсанти оволодівають мистецтвом перемагати на застарілих бойових машинах та іншому технічному оснащенні, що ми демонструємо свої найновіші зразки військової техніки на найпрестижніших світових салонах, продаємо їх до різних країн, а самі задовольняємося застарілою зброєю. Кажучи про цей стан справ, що не робить честі жодній державі, і Голова ВР, і Міністр оборони визнавали, що армія сьогодні гостро потребує значнішого фінансового забезпечення, що на наступний рік витрати на оборону в Держбюджеті слід збільшити щонайменше вдвічі, що подальше скорочення Збройних Сил і реформи в армії потрібно проводити зваженіше і відповідальніше, бо цим процесом можна так захопитися, що скоротиться геть усе на світі. Але водночас розуміли: говорити про проблеми мало, їх треба якнайшвидше долати. Проте для цього і в суспільстві, і в політичній його надбудові слід мати громадянську згоду і бажання всіх гілок влади, найрізноманітніших політичних сил будувати багату країну, могутню державу, а не перебувати у вічному процесі перекроювання того, що покроїли вчора. «Мені здається, — влучно зазначив В. Литвин, — що деякі політичні сили та їхні лідери так захопилися щоденними політичними проектами і дискусіями навколо них, закликом на барикади своїх однодумців, що забули про свої кінцеві цілі. А вони, як я розумію, в кожного з нас одні — добробут народу, високооплачувані робочі місця, гідна старість, сучасне медичне забезпечення, професіональна армія, здатна будь-якої миті виконати будь-яке бойове завдання із захисту цілісності та суверенітету України».
Харків.