Звернутися до газети нас змусили виняткові обставини. Але проблема, яка хвилює мене, не залишить байдужими більшість пенсіонерів.
В одній із газет прочитала, що в Україні успішно йде пенсійна реформа, що вже «перейшли до другого етапу». На жаль, щось не помітила.
Мій трудовий стаж 44 роки. За досить пристойного колись заробітку пенсія в мене — 141 грн. 90 коп. Кажуть, у держави немає коштів для збільшення пенсій. То хочеться дізнатися, за які особливі заслуги перед Батьківщиною виплачують солідні пенсії суддям, держчиновникам, прокурорам, народним депутатам? Хіба у нас упоралися зі злочинністю, налагоджено виробництво? І хіба ми соціально захищені, в нас немає волоцюг, жебраків та безпритульних дітей? Ні! Багато разів НІ! Отже, немає й заслуг.
У пресі часто повідомляли про офіційні доходи «правлячих мужів». Прочитаєш і стає образливо до сліз. Адже живуть! І непогано. Я бачу, як у нашому місті ростуть особняки за високими парканами. Значить, беруть хабарі. Пам’ятаю часи, коли на кожну цеглину треба було пред’явити документи. А нині пояснюють: це не моє, а дружини, тещі, брата чи свата. Хіба не можна проконтролювати «ліві» доходи? Проте держава у цьому не зацікавлена. Інакше ніхто так не прагнув би влади.
Цілком імовірно, мені та моїм ровесникам до пристойної пенсії не дожити ніколи...
Севастополь, Крим.
