«Ракета гарна не тому, що літає, вона тому й літає, що гарна» — матеріал, опублікований у нашій газеті 31 липня ц. р. за підсумками «Днів «Голосу України» у ДКБ «Південне» імені М. Янгеля у Дніпропетровську, окреслив перспективи, намічені конструкторами для втілення їх у реальному майбутньому. І ми, журналісти, як і обіцяли читачам, не залишаємо поза увагою цей Клондайк технічних ідей.

Отож Україна, ракетами якої виведено орбітальні апарати для створення і вдосконалення інформаційних технологій США, Росії, кількох міжнародних корпорацій, змушена платити за користування космічним зв’язком чималі гроші. Що конкретно потрібне для створення і запуску власної Національної системи супутникового зв’язку? Чи під силу це конструкторському бюро «Південне», що втрачає Україна, не маючи такої власної системи, зрештою, чию економіку ми вимушено підтримуємо?
От про це ми й розмовляли з Генеральним конструктором — генеральним директором ДКБ «Південне» Станіславом КОНЮХОВИМ.
— Станіславе Миколайовичу, навряд чи хтось замислюється, чию він підтримує економіку, коли телефонує за мобілкою, слухає радіо, дивиться телевізор чи мандрує Інтернетом. А навіть якби й замислився... Хто б там став виважувати почуття — прагнення інформації і... патріотизму. Кількість користувачів зростає, а отже, грошенята капають тим, хто має власні системи супутникового зв’язку і надає їх нам в оренду... Чому б Україні не збирати оті «краплі»?
— Грошенята капають, як ви сказали. Нині щороку Україна платить за оренду супутникового сегмента понад 12 мільйонів доларів США, а потреба щорік зростає. І за цінами, скажімо, «Інтелсат» уже 2003 року ці затрати можуть сягнути суми майже 15 мільйонів доларів, а ще через три роки — 24, до 2010 року — майже 94 мільйонів доларів. Тож це не «краплі», а солідні фінансові потоки... І світ ними користується.
За оцінкою діяльності майже 800 провідних світових компаній, проведеною Сателіт Індастрі Асоціейшн (США), прибутки від супутникової індустрії 2000 року становили 81,1 мільярда доларів і порівняно з 1999-м зросли на 17,5 відсотка. Трохи менше половини доходів, 48 відсотків, якщо точно, отримано від надання послуг зв’язку, причому майже 80 відсотків із них, на суму 31,5 мільярда доларів США, — за надання каналів для мовлення, Інтернету та інших послуг мультімедіа. 40 відсотків — ось зростання доходів від цих послуг за рік.
— Станіславе Миколайовичу, для порівняння, що вигідніше: надання послуг зв’язку чи, скажімо, виробництво самих супутників, виведення на орбіту?
— Порівняння не на користь ані виробництва супутників — ці доходи майже вдвічі менші, ніж за надання каналів мовлення, ані послуг з виведення на орбіту — лише 8,2 млрд. доларів США, ані оренди ресурсів космічного апарату — 8,4 млрд. дол., ані навіть виробництва та інсталяції наземного обладнання — 17,7 млрд. доларів США.
— Цікаво, скільки апаратів на орбіті «заробляють» десятки мільярдів?
— На початок лютого, приміром, на геостаціонарній орбіті перебували 265 зв’язкових супутників-ретрансляторів цивільного призначення. І світ не тільки думає, а й чинить уже відчутні кроки до того, щоб замінити наявний парк ретрансляторів на потужніші космічні апарати і створювати нові системи.
Розвиваються супутникові системи доступу до інформаційних мереж, збільшується асортимент послуг зв’язку.
— Які країни планують створити системи супутникового зв’язку?
— Іран, Греція, Кіпр, Нігерія, Пакистан та інші — на основі власних космічних апаратів, В’єтнам, Колумбія, Венесуела, Перу, Узбекистан заявляють про такі наміри. 
— Чи має Україна можливості й передумови для такого прориву?
— Ми просуваємося в цьому напрямі. Завершено розгортання першої черги супутникової системи розподілу програм мовлення на мережу місцевих РТПЦ з використанням орендованих ресурсів зарубіжних ретрансляторів. Протягом двох останніх років введено в експериментальну експлуатацію 36 супутникових приймальних станцій і приймально-передавальний комплекс у Києві, проведено експериментальне мовлення окремих програм УТ-1. Передача телесигналу через супутник стала доступніша, деякі оператори і телерадіомовні організації використовують супутникові канали для роздавання на мережу телецентрів власних телерадіомовних програм у цифровому вигляді. Через ретранслятор Амос 1 транслюються телевізійні програми OTV Musіc, Світ ТВ, NBM, MTV, M1, радіомовна програма «Радіо Довіра». На підставі угод з оператором NSAB через космічний апарат Сиріус 2 розподіляються телевізійні програми «Enter», ІCTV, «Інтер», «Нового каналу», програма «Гала Радіо». З початку минулого року кількість програм телебачення, що передавалися через супутникові канали, зросла — було чотири, стало 11.
Розгортаються мережі відомчого і бізнесового супутникового зв’язку на основі малих станцій. Залучено майже 710 станцій типу VSAT. Такі фірми, як «Укртелеком», Лакі Нет, Адамант, Алькар Телепорт та інші, уклали угоди про використання сегмента для доступу до мережі Інтернет. Системи супутникового мобільного зв’язку надають на українському ринку Іnmarsat, Thuraya, Globalstar.
Відповідно до Плану радіомовної супутникової служби Україні виділено національне планове присвоєння частотно-орбітального ресурсу спільно з Бельгією, Голландією та Пакистаном. З адміністраціями двох останніх країн тривають переговори про їх участь у створенні спільного супутника телерадіомовлення, що дасть змогу знизити вартість проекту Національної системи супутникового зв’язку.
— Станіславе Миколайовичу, все це — кроки країни, котра відома своєю космічною індустрією і при цьому не має власних систем супутникового зв’язку...
— Ми маємо все для того, щоб вони стали реальністю.
— Наприклад, ракета-носій «Зеніт»? Та звідки ми можемо запустити такий супутник?
— І «Зеніт» — також. А запуск буде здійснено зі стартового комплексу космодрому «Байконур».
Крім того, запропоновано використати наявну базову платформу супутника. Зарубіжні партнери можуть знадобитися лише для розробки й постачання бортового ретрансляційного комплексу. Таке вирішення завдання дасть змогу залишити в Україні половину вартості виконання проекту.
— Більш ніж упевнена, саме вартість стояла на перешкоді створення Національної системи супутникового зв’язку. Як гадаєте, чи є передумови для подолання цієї перепони?
— Гадаю, так. З боку конструкторського бюро «Південне» та Українського науково-дослідного інституту радіо і телебачення у рамках робочої групи, створеної Держкомзв’язку, підготовлено матеріали техніко-економічного обгрунтування Національної системи супутникового зв’язку. У липні цього року було запропоновано підготувати програму заходів для реалізації цього проекту 2004 року. І вона вже є. Проведено переговори з провідними зарубіжними виробниками телекомунікаційних супутників про можливу їх участь у реалізації проекту.
— Либонь, потрібне державне рішення про реалізацію проекту?
— Звичайно. Для того, щоб його було здійснено 2004 року, потрібна безпосередня участь держави. Це означає надання з 2003 року бюджетних коштів, забезпечення гарантій у кредитах та інвестиціях. Слід також створити організаційну структуру, котра виступала б замовником і основним оператором Національної системи супутникового зв’язку. Вона також представлятиме технічне завдання і бізнес-план, визначить інвесторів проекту, забезпечить відкриття кредитних ліній.
— Мабуть, вам доводилося чути, мовляв, така дорога «іграшка», ота система супутникового зв’язку, чи потрібна вона державі?
— Якби це було не так, 12 мільйонів доларів не витрачали б на оренду супутникового сегмента. Та й лише на космічному апараті можна повною мірою забезпечити захищеність зв’язку. Її потребують державні організації, такі, скажімо, як Міністерство оборони, Служба безпеки, Митне управління, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство з надзвичайних ситуацій. Державне підприємство «Укркосмос» провело опитування одинадцяти державних структур і низки великих телекомунікаційних компаній України. Я вже називав суми, що їх доведеться згодом витрачати на оренду систем, щоб задовольнити дедалі більші потреби відомств і операторів зв’язку. І це не повна картина, бо ще торік уже діяли 86 ліцензій на супутниковий зв’язок.
— Коли, за попередніми розрахунками, окупиться створення Національної системи супутникового зв’язку?
— За сприятливої правової, податкової і цінової політики реалізація проекту окупиться протягом семи—восьми років, даючи надалі величезні прибутки. При цьому підвищиться інформаційна безпека держави, національна економіка отримає інвестиції, буде створено додаткові робочі місця, а Україна інтегрується до Глобальної та Європейської інформаційних структур.
— Станіславе Миколайовичу, як на мене, то практично вся космічна історія — це історія подолання. І не тільки земного тяжіння. Хочу побажати вам і очолюваному вами колективу подолати те, що у нас часто-густо гальмує розвиток. А втім, цього слід побажати всій нашій країні: навчитися годувати саме ту «курку», котра несе золоті яєчка.
Інтерв’ю вела Світлана ПИСАРЕНКО.