Юрій СТРЮК, полковник, заступник начальника Полтавського військового інституту зв’язку, депутат Полтавської міської ради:
1. Для мене це найулюбленіше, найрадісніше свято, яке знаменує споконвічну мрію народу про волю і незалежність. У моєму уявленні й сприйнятті це свято, як жодне інше, органічно поєднує в собі голубінь мирного неба України із золотом її безмежних ланів і вселяє надію в щасливе майбуття прийдешніх поколінь.
2. Наша країна, незважаючи на всі труднощі розвитку, відбулася як незалежна суверенна держава. І це в такі короткі історичні терміни! Хоча, зрештою, ми боролися за це свято віки і таки вибороли його. Збройні Сили країни, за мізерного фінансування, підтримують боєготовність та боєздатність. І саме армія, попри всі реалії, зокрема й трагічні, є головним гарантом збереження здобутих державних цінностей. Але армія в першу чергу вимагає до себе пріоритетного ставлення. Не можна відводити їй роль пасинка!
3. Дуже повільне, непрозоре, непослідовне реформування всіх сфер суспільного життя, як то й Збройних Сил країни. І від цього майже повна невідчутність пересічним громадянином позитивних результатів, які, безсумнівно, є. А хочеться мати їх саме сьогодні — реально відчути на собі.
4. Як і всі попередні роки, разом зі своїм курсантським колективом. Організовуватиму та проводитиму урочистості, святкові заходи. Вояки —одна сім’я. І особливо виразно це помічаєш і відчуваєш у години випробувань і державні свята. Я особисто цього дня вкотре розповім майбутнім офіцерам незабутні власні спогади про становлення незалежної України в нашому місті, свідком і активним учасником яких я був. Бо тоді, 11 років тому, вони ще були дітьми, і їм буде корисно дізнатися, як у Полтаві вперше піднімали державний прапор, власне, як все відбувалося. Тоді не все сприймалося однозначно і тим паче одностайно, але заледве не стовідсотково ми вірили і мріяли про свою державу Україну. І вона здійснилася. Усіх зі святом! Слава Україні!
Записав Григорій ГРИНЬ.
