Сьогодні — День пам’яті загиблих правоохоронців
Указом Президента України 22 серпня оголошено Днем пам’яті працівників органів внутрішніх справ, що загинули під час виконання службових обов’язків. З 1991 року на бойовому посту загинуло 758 та поранено майже п’ять тисяч правоохоронців.
Серед тих, хто віддав життя під час виконання професійного обов’язку, і лейтенант міліції Олег Жейко з Чернігова. Виїхавши вночі за інформацією про злочин, він до райвідділу не повернувся.
За фактом ДТП, під час якої загинув офіцер, проводилася ретельна перевірка і обласним управлінням внутрішніх справ, і прокуратурою міста. Висновок комісій був однозначний: «... Загинув при виконанні службових обов’язків». Про це ще 1980-го начальники повідомили батькам інспектора карного розшуку.
— Цим фактично і завершилася міліцейська турбота про нас, — констатує Леонтій Жейко. — Високе начальство часом надто гучно рапортує про допомогу сім’ям загиблих правоохоронців. Та ні про сина, ні про батька-матір вони двадцять років навіть не згадували.
Зате з 1998-го Леонтій Степанович на свої запити-прохання почав отримувати відповіді, які буквально з ніг валили колишнього малолітнього німецького в’язня. Один із шедеврів «батьківської турботи» про сім’ю Жейко отримала свого часу і редакція.
«На підставі постанови ... суду (як редакція з’ясувала, йшлося насправді про вирок, який був скасований. — Авт.) та згідно з вказівкою МВС України № 3963 від 16.09.1992 р. (виділено мною. — Авт.) керівництво УМВС області дійшло висновку, що визнати факт загибелі Жейка О. Л. як такий, що пов’язаний з виконанням службових обов’язків, не «представляється можливим».
Отакої! По гарячих слідах керівництво УМВС у 1980 році стверджувало, що лейтенант був на службі, а начальство зразка 2000-го, якому з висоти двох десятиріч, певне, видніше, переконує в зворотному. Хто ж лукавив?
Відповідь на це запитання і чекав «Голос України» від керівника облуправління М. Маніна. А натомість отримали ми листа з вимогою опублікувати «статтю опроверження».
Ми опублікували матеріал «Хто дав вказівку зневажати пам’ять?». Замість «опроверження».
— І тільки після цієї статті втрутилося керівництво Міністерства внутрішніх справ і мого сина визнали загиблим при виконанні службових обов’язків, — розповідає Леонтій Степанович. — А якби не шановний «Голос України», ми б і досі безрезультатно боролися за повернення доброго імені сина, захищали честь і гідність його. Про пільги, матеріальну допомогу нашій сім’ї ніколи не йшлося. Може, тепер держава згадає про нас?
Хочеться вірити, згадає, Леонтію Степановичу. І Указ Президента про оголошення Дня пам’яті загиблих міліціонерів має спонукати генералів та їхніх підлеглих до активніших дій щодо моральної та матеріальної допомоги сім’ям тих, хто віддав життя під час несення служби... Визнанням лише факту загибелі на службі тут не обійтися.
Дані про Олега Жейка внесено в комп’ютери облуправління, його портрет — у музеї УВС. Це тішить зморені в боротьбі серця батьків Олега. А хто компенсує їм тяжку втрату? Чому й досі вони не отримали жодної копійки від держави, спокій і порядок в якій забезпечував 23-річний лейтенант Жейко?..
