За даними соціологічного опитування, що відбулося невдовзі після катастрофи на Скнилівському летовищі у Львові, 78 відсотків громадян дали найвищу оцінку ролі медиків у ліквідації наслідків трагедії. Завдяки жертовній самовідданості лікарів, які рятували людей і продовжують боротися за їхнє життя, вітчизняна медицина в очах громадськості здійснила стрімкий «переліт» від сфери обслуговування (саме таку принизливу роль відвело їй суспільство на нинішній день) до визнання високого професіоналізму, моральних чеснот.
Медики витримали іспит на найвищому рівні. Та прикро, що лише трагедія змусила державу і громадськість повернутися обличчям до лікарів, до всього комплексу проблем вітчизняної системи охорони здоров’я. На момент катастрофи начальник обласного управління охорони здоров’я, доктор медичних наук, професор Віктор Кімакович працював після призначення на посаду лише три місяці, його заступник Павло Тертичний — три дні. Скнилівська трагедія стала для них екстремальним «хрещенням» на керівних посадах, результати котрого — навіч. За обставин, коли життя зависає на волосинці, коли рішення слід приймати за лічені хвилини, дуже багато залежить від злагоджених дій, чіткості, організованості, оперативності. Було створено штаб «швидкого реагування» з участю всіх заступників і головних спеціалістів медичних закладів. Він збирається щодня, аби підсумувати зроблене і визначити наступні завдання. Екстремальний досвід вияскравив незаперечний професійний потенціал наших лікарів і «болячки» вітчизняної медицини загалом. Настав час, вважають лікарі, сказати про все це вголос. Може, їх нарешті почують і побачать крізь призму трагічних подій?
— Трагедія показала відданість медиків професії, їхні високі моральні засади, — вважає начальник обласного управління охорони здоров’я Віктор Кімакович. — Ми побачили, що можливо змінити ставлення до медицини. Для цього потрібно, щоб вона перестала бути сферою послуг, щоб держава і суспільство гідно оцінили її, як це заведено в більшості цивілізованих країн світу. Ми поки що серед меншості. Працюємо на максимально критичній межі можливостей надання медичної допомоги. Скнилівська трагедія відновила довіру до медицини, яка за останні роки зменшилася. Це довели навіть вибори. В обласній раді було 22 депутати-медики, а тепер лише десять. Дається взнаки недооцінка ролі інтелігенції в суспільстві. Дуже великий тиск чинять на медиків, навіть політичний. Тривалий час ми не знали, в якому напрямі розвивається і рухається зарубіжна медицина. Тепер маємо достатньо інформації, як і можливостей, поїхати за кордон на навчання, стажування. Ця поінформованість має і негативний аспект: є що порівнювати. Часто стаємо перед жахливою дилемою: знаємо як і що зробити, а можливостей немає. Це пригнічує фахівців. Хтось нарешті має прийняти рішення про реформування медицини...
Про високий рівень медичної допомоги свідчить те, що із травмованих померло у клініках лише двоє. Три унікальні операції зробили наші колеги — донецькі хірурги, які через особливості регіону мають більший досвід. Одну прооперовану хвору забрали на подальше лікування у Донецьк. Ми організаційно не готові до катастроф, а вони чатують на нас у техногенний вік. Життя змушує створювати в кожному регіоні Центри екстремальної медицини на взірець тих, що діють у Донецьку і Дніпропетровську. Прикро, що навіть військові медики в перші найгарячіші дні не були готові до екстремальної ситуації. Катастрофа довела, що медичним закладам Львова вкрай бракує технічного забезпечення: немає комп’ютерного томографа в лікарні швидкої медичної допомоги, лікувально-профілактичні заклади недостатньо забезпечено ультразвуковою та діагностичною апаратурою, зношеність санітарних машин становить понад 70 відсотків. Складна ситуація з кадрами: районні лікарні недоукомплектовані на 15 відсотків, бо молоді спеціалісти не витримують таких умов праці і оплати — виїжджають у сусідні держави, йдуть у бізнес. Катастрофа ще раз показала проблему фінансування медицини: за мирних умов коштів на охорону здоров’я немає, а тут за один день знайшлися...
Заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Павло Тертичний нині відповідає за розподіл гуманітарної допомоги, яка одразу почала надходити з усіх областей, держав Європи. Лікарі України перерахували свій одноденний заробіток у фонд допомоги потерпілим. При облдержадміністрації створено комісію з обліку і розподілу гуманітарної допомоги. До складу комісії увійшли представники партій, депутати, члени сімей потерпілих. А в обласному управлінні охорони здоров’я діє робоча група під керівництвом Павла Тертичного, яка дає рекомендації з найефективнішого використання гуманітарки. Павло Тертичний, зокрема, переймається й питаннями митного огляду гуманітарної допомоги, адже це складна процедура. Щоправда, Держмитком зробив спрощену схему проходження вантажу.
— На сьогодні надійшла гуманітарна допомога на суму майже 700 тисяч гривень, — коментує Павло Тертичний. — Оперативно відгукнулася фармацевтична промисловість. Київський завод «Біофарм» надав дві тисячі флаконів з консервантами для зберігання крові. Надіслали ліки «Фармак-Дарниця» і Борщагівський хімфармзавод. Із закордонних доброчинців першими відгукнулися іспанці, які привезли перев’язочні матеріали. Найбільшу допомогу надала сусідня Польща, де об’єднали зусилля і влада, і медики, і населення. Низку вантажів особисто супроводжували дипломати високого рангу. Зокрема, уповноважена у справах США в Україні Маша Йованич привезла нове сучасне обладнання на суму 41,7 тисячі доларів. Були й курйозні ситуації, коли через непоінформованість про нашу велику європейську державу і, попри всі проблеми, високий рівень медицини, деяким особам, котрі супроводжувати гуманітарну допомогу, довелося червоніти.
Нарешті суспільство звернуло пильну увагу на лікарів-психотерапевтів. Створено шість спеціальних бригад, які опікуються сім’ями. Найважчим і найвідповідальнішим для них був наступний день після трагедії, коли біля моргів і бюро судмедекспертизи родичі розпізнавали у «фрагментах» своїх рідних. Таким потрібна була допомога й підтримка на місці. Нині під постійною опікою психотерапевта подружжя, що втратило чотирьох членів сім’ї, батько двох загиблих дітей. У дитячому психоневрологічному диспансері перебувають 56 дітей. І не лише з тих, що були на летовищі. Достатньо було послухати розповіді, подивитися телепередачі, фотознімки в газетах. Медики вважають, що тривале транслювання страшних кадрів зробило свою чорну справу і спричинило не один психоемоційний зрив. До слова, в США після відомої вересневої трагедії на державному рівні було заборонено транслювати навіть художні фільми про авіакатастрофи. А тут, за словами керівників управління охорони здоров’я, вдалося порозумітися лише з державними каналами. Комерційні знехтували рекомендаціями.
Трагедія стала мірилом чеснот для всіх і кожного. За християнським звичаєм принаймні на сорок днів слід було б схилити в тиші голови. Та навіть у день трагедії в одній із кнайп на проспекті Шевченка звучала весела музика. Виникають трагікомічні ситуації із розподілом матеріальної допомоги в сім’ях розлучених батьків. Один тато бурхливо запротестував проти того, щоб допомогу отримала його колишня дружина, яка й виховувала сина, і претендує на свою частку. У дітей-сиріт, які залишилися без батьків, враз знайшлося багато опікунів. Та їх кількість зменшилася, коли з’ясувалося, що допомога на дітей надходитиме поетапно, під контролем державних інституцій.
Ще довго пам’ять про трагедію буде індикатором цін і цінностей. Вдень і вночі біля станції переливання крові стояли донори, щоб здати кров. Наречений 20-річної Оксани М., яка дістала тяжку травму, взяв шлюб з коханою... в реанімації, після операції. Хірурги зробили все можливе, щоб юна дружина згодом стала на ноги і не була позбавлена радостей життя. А попереду ще не одне відкриття на межі добра і зла...
Львів.
