Учора в Україні відзначали День пасічника. Хоча, як на мене, це свято правильніше було б назвати днем бджоли. Бо якби не вони, то не з’явилася б і професія бджоляра. Та це вже інше питання.Святкували по-різному. Хтось в цей час «спілкувався» на пасіці зі своїми підопічними. Інші — брали участь у виставці-ярмарку «Бджільництво України-2002», що проходив на території столичного
Інституту бджільництва імені П. І. Прокоповича Української академії аграрних наук.
Власне, про те, що тут щось відбувається, можна було здогадатися вже в міському транспорті. Мабуть, кондуктору вже так набридло відповідати на запитання про місцезнаходження наукового закладу, що вона просто час від часу оголошувала на весь тролейбус, скільки зупинок ще треба проїхати.
І ось ярмарок. Який без перебільшення нагадував розтривожений вулик. Продавці закликали скуштувати меду, розхвалюючи його на весь голос. В чергах сперечалися, який мед краще і з якого регіону. До слова, представлені були практично всі області України. Хтось давав поради про те, як краще його зберігати чи перевіряти якість, який корисний пилок та як використовувати прополіс. Загалом, як і на будь-якому ярмарку, було гамірно й весело. Створювала настрій й легка музика. Щоправда, шкода, що не в живому виконанні. Особливої пікантності святу додавали бджоли, які з висоти свого бджолиного польоту спокійно спостерігали за людьми. Або виступали моделями. Подіумом для них були спеціально сконструйовані скляні міні-вулики. Отож всі бажаючі без проблем могли спостерігати за їхньою працею. Причому, не ризикуючи бути покусаними. Принаймні, цього дня вони були всім задоволені. Власне, як і люди. Покупці — вдалою покупкою, продавці — виторгом. І всі — в очікуванні наступного подібного дійства, яке проходить двічі на рік. А цього року можливо й втретє — приблизно у вересні.