Побутові послуги в селах — непіднята цілина для людей, які хочуть зайнятися підприємницькою діяльністю.

З безробітних —у підприємці

Ларису Козирацьку у Краснополі знають усі. І, як підтвердили в сільраді, дуже раді з того, що вона зайнялася приватним бізнесом. А почалося все з того, що залишилася без роботи. За направленням центру зайнятості здобула професію перукаря. І відкрила власну перукарню, переобладнавши за всіма вимогами одне з приміщень на обійсті. Односельчанам це вигідно, адже звідси далеко до Чуднова.

А чи багато послідовниць у Лариси Іванівни? В районі зареєстровано 1136 безробітних. 422 з них до того, як стали на облік, працювали в сільському господарстві. Люди, які втратили роботу, мають право, розробивши бізнес-план, одержати всю суму належної їм допомоги одразу — за весь рік. І почати приватний бізнес. За п’ять місяців цього року в районі таким правом скористалося семеро. Подали заявки ще двоє.

Порівняємо: у Володарсько-Волинському районі за минулий рік одноразову допомогу одержали 126 осіб, а вже за перші чотири місяці цього року — 84. Чому такий контраст? Найголовніша відмінність — різний рівень безробіття. В Чуднівському районі 5,3 відсотка, у Володарсько-Волинському — втричі вищий. Цифри виданих одноразових допомог різні, а от пропорції схожі. З 84 безробітних Володарсько-Волинського району 65 вирішили торгувати продовольчими товарами, ще 11 — виробляти сільгосппродукцію. Двоє займатимуться обробкою природного каменя, по одному — виготовленням кондвиробів, столярних виробів, шиномонтажем легкових автомобілів, перевезенням пасажирів, наданням допомоги з розв’язання питань приватної власності на землю, ремонтом персональних комп’ютерів.

Пропорція, вочевидь, не на користь сфери побутових послуг для населення.

— Торік одна жінка вирішила зайнятися пошиттям та хімчисткою одягу в селі, але швидко відмовилася від цього задуму, — повідомили у Володарсько-Волинському центрі зайнятості.

Директор Чуднівського центру зайнятості Василь Годований теж підтвердив: майже всі безробітні обирають торгівлю, передусім продтоварами.

Барів два, а лазня не працює...

Минулого літа шість працівників Чуднівського райвідділу міліції одержали ключі від квартир. У селищі п’ять років не використовувалося приміщення колишнього будинку побуту. Вже й руйнуватися почало. Райрада погодилася передати його райвідділу міліції. Після реконструкції будинок перетворився на житловий.

А побутове обслуговування? Працівникам цієї сфери вистачає нині й тих приміщень, які в них залишилися. Чуднівський район — один з небагатьох, де навіть комплексні приймальні пункти в селах діють (у більшості інших вже навіть забули популярну колись абревіатуру КПП). Щоправда, тепер тих пунктів усього чотири — негусто, щоб зробити сферу послуг доступною для всіх селян. Як цю нішу заповнюють приватні підприємці?

Карпівці — одне з великих сіл району. Тутешній хмелерадгосп славився колись своїми героями. А спадкоємець — боргами у зарплаті. Вся надія — на нове СТОВ та інвестора — відому пивоварну фірму.

Петро Кириченко, який після нещодавніх виборів став сільським головою, навів факти, що підтверджують: заповзятливих людей у селі не бракує. Народилися два фермерські господарства. Один мешканець села взяв в оренду ставок, другий відроджує занедбаний млин. Підприємці створили два бари, один з яких надає транспортні послуги.

— Але ніша для підприємливих людей у сфері побуту не заповнена, — зазначив Петро Григорович після цього перерахунку. — Тим паче що в самому центрі — велике приміщення, зведене колись радгоспом для надання побутових послуг. Сам заніс би одяг до хімчистки чи пральні, якби надавали такі послуги. І для майстра з ремонту взуття там знайшлося б місце. А ще лазня стоїть занедбана, вже й вікна вибили. От узявся б хтось за це... Люди ж понабирали землі, цілий день на ній товчуться, й подумати про себе ніколи.

Цікаво якось: барів — два, а лазня не працює...

Іди і реєструйся

У районі зареєстровано 453 підприємці — фізичні особи. У відділі реєстрації, ліцензування та розвитку підприємництва райдержадміністрації одразу уточнили: не всі насправді здійснюють підприємницьку діяльність, дехто чекає кращих часів. Протягом квітня зареєструвалися 12 осіб, у травні — дев’ять. Процедура реєстрації встановлена ще чотири роки тому. Потрібно принести копію довідки про надання ідентифікаційного номера, дві фотокартки. Пред’явити паспорт або документ, що засвідчує особу. У відділі заповнити реєстраційну картку, яка водночас є і заявою. Зареєструвати підприємця зобов’язані протягом п’яти днів. Заплатити за це потрібно 25 гривень 50 копійок.

Вид діяльності в реєстраційну картку не вписується. Людина може місяць працювати таксистом. Потім місяць торгувати, ремонтувати побутову техніку чи шити спідниці. Але тільки після того, як стане на облік у податковій службі, де відповідно до виду діяльності бере патент чи сплачує інші податки. Надалі підприємець має справу тільки з податковою. Тож саме там найкраще знають, хто чим займається.

Кажемо «підприємництво» — розуміємо «торгівля»

— Основний вид підприємництва — торговельно-посередницька діяльність, тож конкуренція велика, — сказала начальник Чуднівської міжрайонної податкової інспекції Світлана Сатановська.

Тут зареєструвалося 436 осіб, але 70 з них припинили свою діяльність. Серед підприємців популярний єдиний податок. Так простіше: не треба вести спеціальний журнал обліку доходів, щодня записувати, що продано, що залишилося, щомісяця сплачувати всі види податків. Якщо робота на умовах єдиного податку, звітувати треба тільки раз на квартал. Головне — зайти до будь-якого відділення банку і перерахувати визначену для цього виду діяльності суму місячного платежу. А якщо є найманий працівник, то додатково — ще половину цієї суми.

Єдиний податок сплачують тепер 120 підприємців. 97 з них торгують. Додайте до цього великий загін тих, хто працює на фіксованому податку (він дає право торгувати на ринках), хто купує торговий патент або здійснює торгово-посередницьку діяльність за книгою обліку доходів. Ось чому саме слово підприємництво асоціюється насамперед з торгівлею.

А чим іще займаються ті, хто працює за спрощеною системою оподаткування? Другим за популярністю видом діяльності є надання транспортних послуг — вісім осіб. Троє підприємців виготовляють на замовлення вироби з дерева. По два — ремонтують житло, лагодять побутову техніку, надають друкарські та адвокатські послуги. Лише по одному підприємцю — на такі види послуг, як ремонт годинників, фотосправа, обробіток земельних ділянок, ремонт електродвигунів. Що й казати, про серйозну конкуренцію на ринку побутових послуг говорити надто рано.

Інша річ — торгівля. З 55 населених пунктів району в 20 споживча кооперація вже не торгує. Ініціативу там перехопили приватні підприємці. В одному з віддалених сіл навіть самі приміщення магазину спорудили. В інших населених пунктах орендують. А в багатьох селах успішно конкурують з магазинами споживспілки. Тож у людей там є вибір: можна йти за покупками туди, де ціни нижчі, а обслуговують краще.

А чому такої популярності не має побутове обслуговування?

З пляшкою до кума

Встановлюючи ставки єдиного податку, районна рада врахувала необхідність розвивати ринок побутових послуг у сільській місцевості. Тож той, хто займається ремонтом взуття чи годинників, має сплачувати за місяць у райцентрі 30 гривень, у селах — 20 грн. За оранку городів — 40 і 30. Надання друкарських послуг — 50 і 40 гривень. Ремонт побутової техніки — 80 і 60 гривень. А торговельна діяльність у райцентрі — 100, в селах — 80 гривень.

— Але купити турецьку спідницю, а потім дорожче продати — значно простіше, ніж шити на замовлення, — схожий коментар довелося почути від різних людей.

А якщо звести докупи думки фахівців двох підрозділів райдержадміністрації, вийде така картина:

— У селах немає такого розподілу, як у розвинених країнах, де кожен займається якоюсь своєю справою. Наші селяни живуть натуральним господарством - свій город, своя корова, своя свиня... Вони вірять у те, що самі виростили й заготовили: у підвалі — картопля, в банці — сало. А якщо живеш замовленнями, а замовників нема — що тоді? Навіть молоко від власної корови, продане молокозаводу за нинішньою дуже низькою ціною, це для селянина більш реальна копійка. Люди звикли так: зайти до сусіда, який це вміє, і за пляшку підстригтися. У селах значно більше людей, котрі надають побутові послуги, ніж фіксує статистика. Хтось гарно лагодить взуття, але — для кума Івана, дядька Петра. Хтось виготовляє добротні меблі. Але — для своїх, коли є час. Прийди до нього щось замовити — почуєш у відповідь: не можу, треба сіно косити, картоплю копати або ще щось. А в кого є коні чи бензопила, він усій вулиці город виоре чи дров напиляє. Але теж «по-сусідськи».

Продовжимо порівняння з Володарсько-Волинським районом — поліським, який, на відміну від чорноземного Чуднівського, славиться не врожаями, а титановою рудою та лабрадоритом. Тут деякі види послуг надає значно більше підприємців. Може, й справді почали розуміти: не тільки земля годує?

Якщо ми йдемо в Європу, то не варто забувати: у сільському господарстві завдяки сучасній техніці там працює небагато людей. У сфері обслуговування — значно більше.

Житомирська область.