Підбиваючи підсумки сільськогосподарського року, Луганщина може зітхнути вільніше — будуть з хлібом. Для області, яка протягом 12 років мала низькі показники, це важливо. Сільгоспвиробники віднині можуть цілком розраховувати на погашення боргів у заробітній платі, що накопичувалися роками. Мешканці регіону спокійні — протягом року підвищення ціна на хліб не передбачається, а головне — отриманий мільйон тонн дає можливість закласти добру базу для врожаю наступного року.
Складових такого результату називають декілька: розширення площі під озимі, чітке виконання технології обробки грунту, сортність насіннєвого матеріалу, достатня кількість гербіцидів та ін. А останніми днями на перший план вийшов людський чинник, оскільки стало очевидно: гарні результати отримують у тих господарствах, які очолюють розумні, далекоглядні керівники, де поняття «моє» стало визначальним. Приміром, селянинові нині не вигідно працювати абияк, а тим паче — красти, адже все це в підсумку позначиться на його заробітній платі. Разом з тим під час нинішніх жнив протягом 20 днів чимало механізаторів працювали по 20 годин на добу. Бувало, що температура в кабіні комбайна сягала 60 градусів. Однак, коли збирання хліба закінчилося, вони просили дати їм роботу, не вимагаючи вигідніших умов. Кожен розумів: один день рік годує.
Кілька років тому керівники мріяли отримати на круг по 30 центнерів з гектара. За умов формування сільського господарства такий показник вважався успішним. Але нинішні результати свідчать, що можливість і ресурси повністю не використовувалися, а господарчого підходу до землі не було. Цього року врожайність ранніх зернових у деяких господарствах становила по 50 центнерів з гектара.
Одне слово, зерна область має достатньо. Вже є мільйон тонн і ще буде зібрано 100 тисяч тонн. На потреби області піде 120 тис. тонн. Таку саму кількість буде виділено на паї та як розрахунок за боргами, 70 тис. тонн поповнять насіннєвий фонд. Додамо сюди виплату поточної зарплати. Отож півмільйона тонн зібраного врожаю залишиться в регіоні. Другу частину реалізують. За якою ціною? Це, мабуть, найголовніше питання, що хвилює сільгоспвиробників. Вартість зерна, як відомо, в країні ще не визначено, тому багато хто продавати його не поспішає, сподіваючись, що в січні наступного року вона підвищиться. Втім, кожен керівник робить по-своєму. За умов ринкової економіки кожен виживає за рахунок того, наскільки правильно вирішує власні виробничі проблеми. Одні вже продали збіжжя «Луганськмлину» за ціною 280 грн. за тонну і за отримані гроші забезпечують себе всім необхідним для закладення нового врожаю. Другі для цього беруть кредит, але врожай уперто тримають у засіках.
Нині одна з головних проблем на селі — наявність і стан техніки. Розраховуючи на непогані фінансові надходження після продажу зерна, у господарствах жваво обговорюють тему її придбання. Розмови точаться переважно навколо «Джонів Дірів» і «Донів». Американська машина краща, але ростовська доступніша. До того ж в області опрацьовують варіанти складання цих машин на базі державної холдингової компанії «Луганськтепловоз» і реалізації «Донів» господарствам за доступною ціною. Якщо сесія обласної ради ухвалить рішення про компенсацію ціни Нацбанку України за кредитами, то сільгоспвиробники матимуть можливість узяти гроші в кредит на кілька років і придбати велику техніку.
У новому сільськогосподарському році завдання агропромисловиків ускладнилися. Область поставила перед собою мету засіяти клин озимини у 130 тисяч гектарів, це на 20 тисяч гектарів більше, ніж цього року. Збільшення площі під озимі дає сподівання на врожай за будь-якої погоди.