Схоже, колишній кремлівський завгосп Пал Палич Бородін може позбутися свого особистого інвестиційного проекту під назвою «Союзна держава Росія—Білорусь», секретарем якої він нині є. Білорусь уже 2004 року може залишитися без прапора, герба, гімну і стане звичайною російською губернією, провінцією. Президентові Володимиру Путіну минулої середи вдалося перехопити в Олександра Лукашенка ініціативу бути довічним «інтегратором» слов’янських земель і запропонувати своєму білоруському колезі жорсткий політичний план утворення нової держави.
Після робочої зустрічі в Кремлі президент РФ на прес-конференції несподівано для всіх зробив сенсаційну заяву. За словами Володимира Путіна, для того, щоб покінчити зі спекуляціями навколо ідеї «Союзна держава Росія—Білорусь», треба терміново запровадити єдину валюту, провести референдум в обох країнах, обрати єдиний парламент і одного президента.
Свій план Путін назвав «конкретним, ясним і зрозумілим». А для Олександра Григоровича слова Володимира Володимировича були несподіванкою, мало того — політичним сюрпризом. Те, про що президенти конфіденційно розмовляли і домовлялися тет-а-тет упродовж майже трьох годин, перестало бути таємницею за трьома печатками. Експромт Путіна виявився геніальним піарівським ходом і назавжди покінчив із зазіханнями Лукашенка на російський царствений трон. Тепер уже російський (а не білоруський) президент запропонував братським народам просту схему об’єднання «в єдиний і могутній союз» і став для обивателя символом відродження старих добрих часів.
Олександр Лукашенко витримав воістину «шаляпінську» паузу, збираючися відповісти на ініціативи Путіна. Лише коли його літак через кілька годин після кремлівських переговорів приземлився в аеропорту Мінська, він заявив журналістам, що «білоруський народ ніколи не погодиться, щоб Брестська, Вітебська, Гомельська, Гродненська, Мінська та Могильовська області стали звичайними суб’єктами Російської Федерації», а сам він — провінційним губернатором або представником Путіна на західному форпості великої Росії.
Проте інтеграційній риториці Лукашенка завдано непоправного удару. Якщо він не погодиться з пропозиціями Володимира Путіна, то спекулювати на почуттях пенсіонерів і сільських мешканців, які є головною соціальною опорою його політичного режиму, йому більше не вдасться. По суті, невиїзний для Заходу білоруський президент сьогодні стоїть перед вибором: або погодитися з пропозиціями президента РФ, або посилити «плановість» розвитку білоруської економіки, відмовившись від декларування свобод і прав громадян, що фактично призведе до економічної та політичної ізоляції Білорусі.
Москва.
