Білі нитки для шиття... кримінальної справи

Сім’я Савчука провела ті жовтневі вихідні в селі, де допомагала главі сімейства ремонтувати будинок. Тут жили батьки Віри Савчук, дружини Бориса, тут вона народилася й виросла. Сюди кияни Савчуки приїжджали у вільні від роботи дні.

Тієї неділі Віра з сином повернулася до Києва, а Борис залишився крити дах будинку. Наступного ранку на вулиці села його знайшов місцевий житель. Борис Савчук був мертвий.

Мертвий з власної вини? Очевидно, саме цим керувався начальник СВ Брусилівського РВ УМВС у Житомирській області старший лейтенант міліції В. Шатило, підписуючи постанову про закриття кримінальної справи № 01/0125.

За матеріалами слідства, того злощасного вечора Борис посварився з хазяїном місцевого вагончика-магазину «АВА» Олександром Семенченком. Той начебто приїхав своїм автомобілем по дружину Валентину, котра працювала в сімейному «супермаркеті». Її на місці не було. Чоловік почув крики дружини, що лунали з боку місцевого підземного переходу. Він кинувся на допомогу і побачив «свою дружину, Семенченко В. А., в якої з носа текла кров, і Савчука Б. Д., котрий тримав її за руки». Між чоловіками спалахнула бійка. Савчук, за показаннями Семенченка, одним ударом кулака звалив Семенченка на землю, потім дістав ножа. Тоді Олександр підняв із землі палицю й ударив нею Бориса по голові. Від удару по голові Савчук Б. Д. випустив ножа, що був у руці, а Семенченко, підібравши холодну зброю, яка випала з рук нападника, почав тікати...

Проте в судово-медичній експертизі немає висновку про травму голови та згадки про якісь інші ушкодження на тілі Савчука, крім ножових ран.

Далі, за версією, визнаною слідством, події розвивалися так. Борис погнався за Олександром, підчепив його, від чого Семенченко вдруге впав, і почав душити. І тоді з метою самооборони той завдав йому кілька ножових поранень у ногу. Після чого о першій ночі всі розійшлися в різні боки. А вранці нападника знайшли мертвим за 70 метрів від сільського «супермаркета». Він помер від заподіяних ножових ран, від втрати крові. Але криміналу в цьому, з’ясовується, немає. Бо, «зважаючи на те, що Семенченко Олександр Анатолійович діяв у стані необхідної оборони, він звільняється від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 121 ч. 2 КК України». Такий вердикт старшого лейтенанта Шатила.

Про те, що кримінальну справу за фактом загибелі її чоловіка закрито, Вірі Володимирівні повідомили в березні цього року. Їй надіслали копію постанови. Це було тим паче цинічно, бо вдова отримала міліцейське повідомлення в конверті з вензелечком «З Днем закоханих».

Віра Савчук подає скаргу з приводу необ’єктивності проведеного розслідування та незаконного закриття кримінальної справи за фактом загибелі її чоловіка в Управлінні МВС у Житомирській області. Невдовзі заступник начальника цього управління В. Бура повідомляє, що 2 березня 2002 року прокурором Брусилівського району постанову про закриття кримінальної справи скасовано, а справу направлено на дослідування в Брусилівський РВ УМВС.

Через три місяці від виконувача обов’язків слідчого Брусилівського РВ УМВС майора міліції Бойчука сім’я Савчуків отримує ще одну копію про закриття кримінальної справи. При цьому доповнення на одному аркуші до постанови додається попереднє — те, що встановив під час слідства старший лейтенант Шатило. Нічого нового, крім дати, в документі немає. Таке враження, що повторне слідство взагалі не проводилося. Закрили, то й закрили...

У своєму зверненні до прокурора Брусилівського району Житомирської області Віктора Кучеренка Віра Савчук вказує на некваліфіковане проведення слідства. Зокрема, на те, що не було опитано сусідів, знайомих, не зібрано характеристики на вбитого та осіб, котрі «вбивали в стані необхідної оборони».

«На ім’я СВ УМВС подано кілька клопотань про проведення експертиз, але ні я, як потерпіла, ні мій представник не ознайомлені з постановами про їх призначення. На прохання провести експертизу одягу вбитого Савчука Б. Д. отримали усну відповідь, що одяг з Бюро судової експертизи зник. Як це може бути?!!», — запитує прокурора у своєму письмовому зверненні вдова.

Там же Віра Савчук ставить низку запитань представникові третьої влади. Наприклад, куди подівся ніж? (До справи зброю, якою було завдано ран Борису, не долучено). Які морально-етичні мотиви заяви, зробленої Семенченком через вісім днів після трагічної ночі? Чи допитано інших свідків?

...Справа пішла до обласної прокуратури. Прокуророві Житомирської області адвокат Віри Володимирівни Арсеній Герасимів, проаналізувавши попереднє розслідування, надсилає скаргу. Він вказує на численні порушення, допущені слідством. А. Герасимів вважає, що слідчий дав неправильну юридичну кваліфікацію справі, класифікувавши її за статтею 6 п. 1 КПК України — відсутність події злочину. Адвокат піддає сумніву показання подружжя Семенченків. А саме те, що Олександр Семенченко начебто двічі падав під час бійки із Савчуком — на його тілі не виявлено ні подряпин, ні синців, яких неможливо уникнути за таких обставин. А згідно з експертизою одягу Семенченка, він геть чистий і непошкоджений. За численних падінь на землю, зважаючи на дощову погоду того дня, зберегти його в такому вигляді було неможливо. І так далі.

«Жорстокого нападу» з боку Савчука експертиза не підтвердила. Отже, «нападник» помер від втрати крові. Проти того, «хто захищався», кримінальну справу припинено.

Віра Савчук, її адвокат і представник україно-американського Бюро з прав людини Тетяна Яблонська їздили до Житомира домагатися дослідування справи № 01/0125.

Сьогодні справа перебуває на перевірці в прокуратурі Житомирської області.

У справі багато білих ниток, якими її шито. Але довести потерпіла, вдова загиблого від отриманих за дивних обставин ножових ран 45-річного батька двох дітей, нічого не може. Її не чують або не хочуть чути. І практично немає шансів встановити справедливість. Така система...