У Києві проходить черговий раунд україно-російських переговорів з питань нерухомості колишнього СРСР за кордоном. Нагадаємо: ще в грудні 1994 року країни підписали угоду «Про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР» (так званий «нульовий варіант»). Однак Верховна Рада цей документ досі не ратифікувала, вимагаючи від Росії надати українській стороні об’єктивну інформацію про стан боргів та активів СРСР.
19 лютого 1997 року український парламент ухвалив постанову про порядок ратифікації згаданої угоди. В документі вирішено розглянути доцільність ратифікації лише після виконання Росією низки процедур. Один з пунктів стосується і предмету нинішніх переговорів — РФ має надати повну інформацію про склад і балансову та ринкову вартість зарубіжної власності колишнього СРСР, причому інформація ця повинна бути підтверджена висновками міжнародного аудиту. Раніше Росія повідомляла, що балансова вартість всього зарубіжного радянського майна становила на кінець 1991 року 3,5 млрд. рублів. У Києві ці цифри викликають сумніви.
Разом з тим є не менш вагомі сумніви щодо перспектив України поділити зарубіжне майно СРСР «не по-братньому, а по справедливості». За повідомленнями ЗМІ, на початок 2001 року російська сторона переоформила на себе колишню радянську власність у 90 країнах повністю і в п’яти — частково. Щоправда, за твердженнями російських дипломатів, українська сторона намагається чинити їм в цьому перепони, направляючи блокуючі ноти в органи країн місцеперебування нерухомості. Проте процес, схоже, триває.
Незважаючи на це тривають і відповідні україно-російські переговори. Їх суть та можлива користь від них для Києва, враховуючи сумнозвісний український хист до різноманітних поділів і вміння наших чиновників забезпечити національний інтерес — надто туманні. За офіційними повідомленнями, під час нинішнього раунду сторони «планують обговорити питання, що стосуються основних напрямів подальшого проведення переговорів». Отже, через десять з половиною років після розвалу СРСР Україна та Росія, можливо, узгодять зрештою ці напрями. Мабуть, ще за десять років вони розпочнуть їх реалізовувати. Певну надію на такий оптимістичний сценарій вселяє факт затвердження нового складу української делегації — відтепер її очолюватиме заступник держсекретаря МЗС Олександр Моцик.