Президент України Леонід Кучма допускає, що однією з причин львівської трагедії стало недбальство і злочинна безвідповідальність посадових осіб. Про це глава держави заявив учора в Севастополі на заходах, присвячених 10-й річниці Військово-Морських Сил ЗС України.
— Як можна зрозуміти ситуацію, коли за недостатнього фінансування Збройних Сил бюджетні кошти, зароблені тяжкою працею наших співвітчизників, витрачаються не на підвищення обороноздатності держави, не на вдосконалення бойової майстерності військових і поліпшення умов їх життя, а на розважальне шоу? —сказав Президент.
Комісія вивчає причини авіакатастрофи. Серед уламків Су-27 знайдено три прилади об’єктивного контролю та «чорну скриньку». Розшифровані дані підтверджують, що всі системи бойового літака функціонували нормально. Більше того, коли пілоти знизились на малу висоту, бортовий голосовий підказувач, вмонтований у літаку, невпинно попереджав, що Су-27 долає критичні перевантаження.
— В урядової комісії є достатньо аргументованих доказів, аби в розслідуванні причин львівської авіакатастрофи поставити всі крапки над «і», — запевнив Є. Марчук. За його словами, є чимало відхилень в організації та гарантуванні безпеки польотів. Те, що в Міністерстві оборони та його Генштабі, очолюваному на той час генерал-полковником Петром Шуляком, навіть не знали, що у Львові проводиться авіашоу, промовисто свідчить: права рука не знає, що робить ліва...
Не дивно, що в ситуації безконтрольності можна було багато чого накоїти, адже пілоти літака-смертника не були ознайомлені з місцевістю, над якою їм належало виконувати складні вправи в повітрі, не проводили напередодні і тренувального польоту. Нарікати на несправність техніки також не випадає, бо працювала вона, наче годинник. Багато чого розповіла «чорна скринька». Є у ній і такий фрагмент: один із пілотів запитує у свого колеги: «А де наші глядачі?». Побачити їх вони, напевно, зажадали із десятиметрової висоти, а тому (мабуть, у пошуках «гострих відчуттів») виконували вправу мало не над головами людей.
Коли винищувач упав на землю, автоматично увімкнувся форсаж, і диявольське полум’я вирвалося з турбін, обпалюючи людський натовп. Вогонь став ще більший, коли пролунав страхітливий вибух. Вогнеборці миттєво кинулися гасити пожежу. Під великим натиском вода виривалася з пожежних рукавів і просто вчавлювала в бетон і так понівечені тіла людей.
Кількість трупів збільшувалася.
Урядова комісія ретельно обстежила і прилеглу до летовища територію. Окрім уламків літака-смертника, знайдено чимало цінностей — золотих перстнів, кулонів, браслетів тощо. Всіх їх за описом передано слідчій комісії.
Є припущення, що дехто з відповідальних військових посадовців намагатиметься перевести відповідальність, як нерідко буває, на «стрілочників». Але зробити це, на думку Євгена Марчука, буде неможливо, бо є достатньо аргументованого і доказового матеріалу.
Серед найголовніших причин, що призвели до авіакатастрофи, — недоліки та відступи в організації польотів, відхилення від траєкторії та польотного завдання, порушення заходів безпеки на землі.
Автор цих рядків поцікавився в Євгена Кириловича: «Багато мас-медіа оприлюднили інформацію, що на авіашоу з державної казни було витрачено 15 мільйонів гривень. Чи не забагато це? Фантастичні суми щорічно виділяються на утримання роздутого до абсурду генеральського корпусу. Невже ми не вміємо рахувати, як роблять це у сусідній Польщі: у такому ж оперативному командуванні, як у нашому Західному, один генерал замінює наших 12, і це аж ніяк не впливає на бойову готовність?».
Голова урядової комісії погодився, що збитки від авіашоу просто астрономічні, адже лише сам літак коштує десятки мільйонів, а втрачені життя людей, каліцтво взагалі не піддаються жодним вимірам. І стосовно роздутого генеральського штату немає жодних сумнівів — його треба привести в рамки розумних потреб. Слід добитися розумного співвідношення генералітету до старшого та молодшого офіцерського складу, солдатів, сержантів та прапорщиків. Як це робиться за світовими стандартами: на 70 відсотків молодших офіцерів має припадати 30 відсотків старших. У нас це навпаки.
Василь ТАРЧИНЕЦЬ,заслужений журналіст України.
Львів.
