У  футбольному клубі з неспортивною назвою «Добро» діти не тільки опановують ази гри, їх ще навчають гончарного ремесла. Так, головний лікар Дарницького центру здоров’я Київської міської клінічної лікарні №1 Анатолій Туранський створив громадську організацію, яка спрямовує свої зусилля на подолання безпритульності і розвиток свідомості у юного покоління. 
Клубу лише два роки, а в ньому тренуються вже 300 дітей віком від 6 до 18 років. Поганявши м’яча, вони сідають ліпити із зеленої лікувальної глини горщики, вази, фігурки та інші предмети побуту трипільської культури. Сам процес творчості, нанесення певних знакових малюнків, слід гадати, пробуджують у дитячих душах любов і устремління до прекрасного. Ненав’язливі методи допомагають розвинути їхню свідомість.
Є діти, що їх у прямому розумінні витягнуто з підворіття, такі, що перебували на обліку в міліції. Як «Добро» вийшло на них?
— На території дитсадка-школи «Пролісок», з яким ми тісно співпрацюємо під час обстеження малюків, «нічийні» підлітки почали ламати інвентар, — пригадує Анатолій Туранський. — Довелося порозмовляти. Одного вечора приходить до нас команда — хлопців із 30. От уже рік тренуємося. А ще був випадок. Місцевий мешканець для власних потреб почав ночами розбирати дах садочка. Всі гадали, то — справа рук колишніх хуліганів. Та хлопці організували чергування в засідці і зловили його. Привели і здали директорові. Без рукоприкладства. Уже гаpазд! Ще наші «хyлігани» пофарбували паркан, посадили дeрева. Про що це свідчить? Свідомість y хлопців змінюється. Заради цього, гадаю, варто жити.
Команда клубу торік стала бронзовим призером чемпіонaту Києва, а цього року вжe бyла другою.
Спортивний лікар вищої категорії Анатолій Туранський, починаючи з 1971 року, як член комплексної наукової групи, контролював у спортсменів характер обмінних процесів, коригували їх лише за допомогою фармакологічних засобів. Він працював зі збірними командами СРСР з футболу, велоспорту, стрільби, академічного веслування, легкої атлетики. Майстер спорту СРСР, чемпіон Збройних Сил із класичної боротьби, ставши лікарем, досліджував надзвичайно тонкі біохімічні процеси, що відбуваються в організмі спортсмена за екстремальних ситуацій.
Він спеціально вивчав методи тренування деяких зарубіжних футбольних команд — «феноменів». І зіткнувся з оригінальним підходом: спортсмени, проходячи тренінги з розширення можливостей своєї психіки, виробляють у собі якість — відчуття і пам’ять тіла. Але не фізичного. За східними вченнями, є ще й тонке тіло, яке неможливо побачити, але його прояви — рух життєвої сили — ми прекрасно відчуваємо. Під час гри спортсмени входять у медитативний стан, налаштовуючись на простір. Футбольне поле вони передовсім «бачать» своїм тонким тілом, нейтралізуючи психічною енергією противника. Усвідомлена взаємодія з простором дає можливість миттю приймати правильні рішення. Якою мірою правильні, залежить знову-таки від рівня розвитку свідомості. Схильність жити певними інтересами фіксується на певному рівні тонкого тіла. Є сім психічних центрів, або чакр.
Чи можна поєднати розвиток фізичного тіла і свідомості?
Нещодавно в Дарницький центр здоров’я приїздив академік російської АН Владислав Луговенко. Він уміє визначати за допомогою маятника діаметр чакр. З’ясувалося, що оптимальні фізичні навантаження сприяють розширенню серцевої чакри дітей удвічі. Це означає, що в них відкриваються можливості сприйняття духовного.