Про загадково-природну смерть Юрія Вередюка ми вже розповідали. А вчора, як і планувалося, Верховний Суд розглянув скаргу Донецької прокуратури на рішення апеляційного суду про звільнення фігуранта «справи Александрова» з-під варти — через недоказовість його вини.
Головуючий на вчорашньому процесі суддя судової колегії ВС у кримінальних справах Володимир Драга та судді Верховного Суду Костянтин Кравченко і Василь Філатов не погодилися з вердиктом донецьких апеляційників. Що було повною несподіванкою для багатьох журналістів, які нетерпляче чекали на рішення ВС, і ще повнішим підтвердженням прогнозів інших: «Помер — і кінці у воду». Правда, Верховний Суд начебто не зовсім благословив «кінці».
Представники Генпрокуратури Іван Кривов’яз і Борис Слободянюк, які представляли касаційну скаргу, переконували: об’єктивна сторона вбивства журналіста Ігоря Александрова «бомжем» Юрієм Вередюком повністю доведена слідством, і просили скасувати рішення Донецького обласного апеляційного суду з подальшим логічним кроком — направити справу на судовий розгляд новим складом суду.
Родичі слов’янського журналіста Людмила та Олексій Александрови і їхній адвокат Богдан Ференц логіку вбачали в іншому — відхилити касаційне подання прокуратури і залишити попереднє рішення суду без змін. В «об’єктивній стороні вбивства», може, й «суб’єктивне», але уважне око легко помічає фактичні розбіжності в кримінальній справі, недбалості в проведенні експертиз та плутані свідчення самого Вередюка.
Між цими двома лініями Верховний Суд обрав «пунктирне» рішення: він відправив кримінальну справу на дорозслідування.
17 травня суддя, який звільнив Вередюка з-під варти в залі судового засідання, припустив: Юрію, як носієві інформації, може загрожувати смертельна небезпека. Це припущення стало реальністю. Всього-на-всього через невинно банальний інфаркт міокарда. 25 липня після засідання Верховного Суду лунали інші припущення. Варіант перший: дорозслідування доведе, що мертвий «бомж» був «здатний на корисливий мотив», коли розмахував бейсбольними битками. Все одно він уже нічого наплутати не зможе. І варіант другий: усі нестиковки попереднього слідства зафіксовано на відеокамеру. І тоді ще живий Вередюк у кадрах надто промовистий у своєму заїкуватому «зізнанні у злочині», щоб на це не звернули увагу під час дорозслідування. Чиє припущення цього разу обернеться в реальність? І чи не буде вона трагічною — тобто далекою від істини, в якій зацікавлені не лише найближчі родичі Ігоря Александрова та їхній адвокат?
