Так дещо пафосно, але переконливо визначив роль зовнішнього незалежного оцінювання у нашій історії один з учасників дискусії, що відбулася у парламентському Комітеті з питань науки та освіти. Обговорювали проект закону України про внесення змін до закону «Про вищу освіту» (щодо забезпечення рівних прав на здобуття вищої освіти), внесений народними депутатами України Співаковським О. В, Гордєєвим А. А., Хланєм С. В. Кремінєм Т. Д. та Вінником І. Ю.
Автори документа пропонують не змушувати «вступників зі стажем» щоразу складати тестування і дозволити вже 2015-го подавати до вишу сертифікати ЗНО минулих років, незалежно від терміну давності. Крім того, законопроект фактично передбачає запровадження так званого тесту загальної навчальної компетентності (ТЗНК). Чотирма голосами проти двох члени комітету підтримали згаданий законопроект (реєстраційний № 2335), але цьому передувала тривала дискусія.
Голова профільного комітету Лілія Гриневич запропонувала повернути документ на доопрацювання, але більшість присутніх на засіданні парламентаріїв такий крок не схвалили. На її переконання, будь-які зміни у правила прийому вносити запізно, адже цього року ЗНО стартує вже 24 квітня (цього дня відбудеться поєднане із державною підсумковою атестацією тестування з української мови та літератури). «Якщо за місяць до ЗНО ми вносимо кардинальні зміни в умови прийому, це створить хаос і призведе лише до проблем у вступній кампанії», — вважає Лілія Гриневич.
У міжнародній практиці сертифікати ЗНО мають довший термін дії, він не обмежується роком. «Забезпечується це технологією відповідної інтерпретації результатів оцінювання і порівнюваності тестів. На жаль, така технологія не запроваджена в Україні, — наголосила Лілія Гриневич. — У нас сертифікати різних років походять від вимірювання різними тестами. Це означає: коли ми приймаємо сертифікат попереднього року, ми фактично порівнюємо непорівнювані речі». Це може піти на шкоду абітурієнту. «Якщо цього року тест буде легший, ніж минулого, це означає, що нині він міг отримати результат вищий, — вважає голова комітету. — Натомість я погоджуюсь, що стратегічно ми повинні працювати над запровадженням порівнювальних тестів і забезпеченням порівнюваності результатів тестування різних років». Такий крок виглядає логічним і з огляду на наміри у майбутньому поєднати ЗНО і державну підсумкову атестацію по завершенні школи.
ЗНО в Україні запроваджували передусім як антикорупційну технологію. Водночас автор законопроекту № 2335 Олександр Співаковський радить його сприймати «через парадигму того, що вища освіта — це можливість для людини отримати нову вартість у професійному житті». Чинна система ЗНО, каже він, порушує конституційне право значної частини наших співгромадян на освіту і не забезпечує рівних умов для вступників. Абітурієнти, які одразу після школи не потрапили до вишу, змушені повторно писати тести. Нове оцінювання відбувається за новою навчальною програмою, яку такі вступники не проходили. З огляду на «знання не першої свіжості» вони опиняються в нерівних умовах з випускниками поточного навчального року. Тим часом нашу молодь дедалі більше приваблюють закордонні виші. Так, випускників українських шкіл охоче, навіть без ЗНО, приймають найближчі сусіди-поляки...
Серед абітурієнтів «десь 30% відверто слабкі діти, 30 середні, і стільки ж — гарні, — наводить власну статистику Олександр Співаковський. — Але на другому-третьому курсі слабкі піднімаються вгору і навпаки. А якщо так застосовувати ЗНО, як нині нам пропонують, ми просто добиваємо країну!». За його словами, треба врахувати важку економічну ситуацію і пам’ятати, що після АТО перенавчатися піде велика кількість наших захисників.
У разі ухвалення законопроекту особи, які жодного разу не складали ЗНО, зможуть пройти  «оцінювання їх загальної навчальної компетентності» і на цій підставі вступати до університетів. Цей тест визначає не рівень підготовки абітурієнта, а його здатність опановувати знання. В Україні ТЗНК було розроблено і апробовано ще 2009 року, але і досі не запроваджено. Лілія Гриневич звернула увагу на те, що складати його мають вразливі категорії громадян (зокрема, ветерани АТО, люди з інвалідністю), які через об’єктивні обставини не можуть складати предметні тести. Здавати ТЗНК можуть запропонувати і абітурієнтам, які закінчили школу більш як вісім років тому, тобто до запровадження тестування.
Вирішувати, приймати чи ні сертифікати ЗНО минулих років, мають самі університети, адже новим законом про вищу освіту їм гарантована автономія. Таку думку висловив народний депутат Тарас Кремінь. Його колега Олексій Скрипник переконаний, що результати ЗНО різних років нині неможливо порівняти, і щоб втілити новації, передбачені законопроектом, треба повністю змінити всю систему тестування.
Перший заступник міністра освіти Інна Совсун нагадала, що результати ЗНО — це не «сирий бал», а рейтингова оцінка, що визначає місце абітурієнта серед інших вступників цього року. Крім того, 2015-го відбудеться зміна системи оцінювання результатів тестування, тож порівнювати сертифікати ЗНО різних років є двічі некоректним. Директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти (РЦОЯО) Богдан Томенчук заявив, що за логікою згаданого законопроекту, депутатські мандати за результатами останніх виборів мали б віддати не чинним депутатам-мажоритарникам, а тим, хто набрав на цьому ж виборчому окрузі найбільшу кількість голосів. Навіть якщо це було під час попередньої кампанії.
До МОН не надходило жодного звернення від випускників минулих років, які вважають, що їхні права були порушені — через необхідність при вступі до університету продемонструвати певний рівень знань. На доказ представниця Львівського РЦОЯО розповіла про 36-річного абітурієнта, який з двох предметів набрав по 200 балів, хоча готувався за простими підручниками. Тезу про обмежені права спростував і директор Харківського РЦОЯО Олександр Сидоренко: «Пів-України знають одного завсідника пунктів тестування, якому вже за п’ятдесят. Він 5-6 років поспіль реєструється на ЗНО, кожного разу отримує 170-180 балів, щороку вступає до вишу, відсиджує півтора семестра, отримує стипендію, відраховується і йде по новому колу».
Директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук навів свої аргументи: «Для участі в ЗНО зареєструвалися приблизно 289 з половиною тисяч бажаючих. З них 70 тисяч — випускники попередніх років, з яких 32 тисячі раніше вже брали участь у ЗНО. Якщо ми сьогодні приймаємо законопроект в запропонованій редакції, 32 тисячі потенційних абітурієнтів дезорієнтуються, виші будуть вимушені переробляти і знову оприлюднювати умови прийому, держбюджет очікувано понесе збитки до 4 млн. грн., тому що технологічний процес підготовки проведення ЗНО вже запущено». Законопроект зобов’язує УЦОЯО розмістити на своєму веб-сайті «таблиці конвертації тестових балів в оцінки за відповідною рейтинговою шкалою з кожного предмета освіти незалежно від року складання ЗНО». «Гіпотетично можна сісти і намалювати їх за день, — каже Ігор Лікарчук. — Але це шарлатанство. Я не думаю, що в Україні сьогодні знайдеться хоча б один доктор наук, професор, який візьметься розробити методику такої конвертації тестових балів, отриманих в попередні роки. Та навіть якщо це буде здійснено, то переконати громадськість у тому, що це зроблено об’єктивно і це забезпечує рівні умови доступу до вищої освіти, буде неможливо». Раніше 2018 року запровадити тест загальної навчальної компетентності теж не вийде, запевняє директор УЦОЯО.
Найбільше ідея визнання старих сертифікатів ЗНО сподобалася не надто популярним ВНЗ. «Ідеться про інтереси провінційних, причому не в географічному сенсі, вишів, які ризикують залишитись без контингенту, — переконаний директор Івано-Франківського РЦОЯО Богдан Томенчук. — Завдяки ЗНО ми отримали дуже мотивоване молоде покоління. Дітвору вимило з барів — вона почала вчитися... Я не хочу абсолютизувати, але те, що ми бачили минулого року, це покоління ЗНО повстало проти покоління зон. Ми отримали покоління переможців, отримали 3-4 випуски дітей, які усвідомили, що в житті можна чогось досягнути своєю працею. Тепер можемо втратити це, бо хтось переживає, що набору не буде...»