Кулеметник Михайло (на знімку) із 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, або як його називають бойові побратими «Япончик», донедавна був одним з оборонців Дебальцівського напрямку та тримав ключові позиції на лінії оборони українських силовиків.
Цьому чоловікові 39 років, у мирному житті — він хлібороб з Вінниччини. З такими ж трударями він чотири місяці обороняв блокпост «Балу». За довгі місяці протистояння бліндажі та укріплення стали для «горіхів» домівкою. Тут браталися, прощались із загиблими та намагалися зрозуміти, чому деякі українці за підтримки росіян взяли до рук зброю і розпочали цю безглузду війну.
Незадовго до виходу з Дебальцевого вони відзначили невеличку перемогу. «Тоді, — розповідає «Япончик», — стояв туман, видимість така, що на кілька метрів довкола — все біле, мов молоко. Бійці на блокпосту саме відпочивали і вслухались у ранкову тишу неспокійного Донбасу. Почули ревіння танкового двигуна. Хтось із хлопців каже «наш», але командир забив на сполох. Усі тільки й почули: «Стріляйте в нього!». Хто що мав під рукою зі зброї, кинулися бити по бронемашині. Під танк полетіла граната, розрив якої пошкодив гусеницю. Т-72 розвернуло на місці, і він з’їхав у ярок. Екіпаж, двоє місцевих і один росіянин, вискочив із танка. Тікати не було куди, тому здалися без бою».
Затримані розповіли, що йшли в колоні із шести Т-72. Один зламався і повернув, а ці «щасливці» — просто загубилися.
— Ми їх питаємо, чому ви проти нас воюєте, а вони все ту ж пісню, що ми бомбимо «їхні» міста. Просили їх розповісти, які ж міста ми бомбили, але, крім словоблуддя, нічого конкретного, — каже кулеметник 128-ї.
Боєць згадує, що танк був новісінький, його двигун та вузли ще в солідолі й мастилі. Але згодом у бойову машину влучили ворожі міни і від техніки залишилася купа металобрухту.
Про вихід із Дебальцевого говорить щиро та з сумом. Хлопцям «наш» блокпост було шкода залишати.
— Ми дуже чекали обіцяного перемир’я, але... не вийшло. Нас накривали усім: «Градами», танками, мінометами і важкою артилерією. Йшла на штурми піхота. Першого дня ще давали раду і відбивали атаки, але щільність вогню по нас зросла неймовірно швидко. Триматися далі не було сенсу, навколишні будівлі та укриття було вщент знищено, — із сумом згадує Михайло.
За його словами, першою виходила розвідка, яка перевірила безпечність дороги. Потім рушили основні сили. Спочатку — пішки, далі в заздалегідь обумовленій точці на них чекав транспорт. Під шквальним вогнем ворожої артилерії вони передислоковувалися до Артемівська. Подих перевели лише тоді, коли звуки розривів мін і снарядів почали затухати вже далеко позаду, а в голові лише три слова: «Слава Богу, вирвалися!».
Ниніі бійці 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади готуються до відпусток та відновлення боєздатності. «Япончик» упевнений, як відпочинуть і їх потребуватиме український народ, бійці знову займуть лінію оборони та стоятимуть на варті рідної землі.

Із зони АТО майор Олександр ГАЙН.
Фото автора.