Підписавши на початку березня указ про утворення Конституційної комісії, Президент Петро Порошенко зробив другий підхід до заявленої ваги, взяти яку він зможе лише за підтримки 300 парламентаріїв.
Нагадаємо, що першу спробу новий глава держави зробив у червні 2014 року, коли майже відразу після інавгурації подав до Верховної Ради законопроект про внесення змін до Конституції. Та попри те, що в документі пропонувалася нова редакція восьми розділів Основного Закону, зокрема, у змінах до розділів про адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування було детально виписано підходи з децентралізації владних повноважень, невдовзі його було відкликано. При цьому законопроект отримав чимало критичних зауважень як щодо змісту пропонованих змін (наприклад, стосовно запровадження замість глав місцевих адміністрацій представників Президента), так і стосовно того, чому глава держави залишив поза увагою питання судової реформи чи скасування недоторканності. У зв’язку з цим експерти закликали Президента до прозорої розробки проекту змін до Основного Закону — із залученням висококваліфікованих та політично незаангажованих фахівців-конституціоналістів та представників громадянського суспільства.
Президент врахував ці зауваження, бо, коментуючи підписання указу про Конституційну комісію, він назвав це «новим дуже важливим етапом конституційної реформи» та запропонував депутатським фракціям і групам, Кабінету Міністрів, Верховному Суду, вищим спеціалізованим судам, Раді суддів України, асоціаціям органів місцевого самоврядування, Національній академії наук України, Національній академії правових наук України, юридичним вищим навчальним закладам та науковим установам, правничим громадським об’єднанням, відповідним міжнародним організаціям подати свої пропозиції щодо кандидатур до її складу. Очолити Конституційну комісію П. Порошенко одразу ж запропонував Голові Верховної Ради Володимиру Гройсману, що цілком логічно, адже фінальну крапку у внесенні змін до Основного Закону має поставити саме парламент. Тож тепер Президенту залишилося визначитися з персональним складом Конституційної комісії, і вона зможе розпочати роботу.

Що записано в Коаліційній угоді та програмах партій?

У Коаліційній угоді п’яти парламентських фракцій міститься зобов’язання утворити для підготовки узгоджених змін до Конституції Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України. Персональний склад ТСК пропонується сформувати з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій у Верховній Раді України, залучивши до роботи в ній Президента, Кабінет Міністрів та експертів у галузі конституційного права. При цьому члени коаліції задекларували, що узгоджений законопроект про внесення змін до Конституції має враховувати висновки Венеціанської комісії.
Стосовно конкретних змін до Конституції, то в Коаліційній угоді чимало уваги приділено децентралізації влади та реформі місцевого самоврядування і судовій реформі. У документі, зокрема, містяться зобов’язання внести зміни до Конституції: щодо підвищення вимог для призначення на посаду судді; спрощення судової системи; обмеження суддівської недоторканності лише функціональним імунітетом, тобто імунітетом від звинувачення за дії, вчинені у процесі виконання суддівських функцій; включення до перехідних положень норм, які допоможуть оновити суддівський корпус; вилучення з Конституції окремого розділу про прокуратуру та врегулювання її статусу в окремій статті у розділі про правосуддя.
Крім того, зміни до Конституції повинні передбачати створення єдиного не залежного від політичного впливу органу, який відповідатиме за призначення, кар’єру та звільнення суддів. Передбачається, що більшість у цьому органі мають становити судді, обрані самими суддями, а також авторитетні правники та представники правничої і правозахисної спільнот.

Йдучи на вибори, партії визначали своє бачення конституційних змін у програмних документах.
У програмі партії наголошується на необхідності збереження і подальшого вдосконалення відновленої парламентсько-президентської форми правління, за якої уряд формується коаліцією фракцій та депутатів. Водночас після децентралізації влади громади на місцях мають отримати більше прав та грошей на реалізацію повноважень. При цьому виконавча влада в областях має належати не призначеним згори «губернаторам», а виконкомам, сформованим обраними людьми облрадами.

серед головних пріоритетів також назвав децентралізацію та розвиток місцевого самоврядування та висловився за продовження реформи політичної системи України, спрямованої на створення надійних запобіжників проти будь-яких спроб узурпації державної влади, намагань порушення основоположного демократичного принципу її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

обіцяло обстоювати: збалансування повноважень та відповідальності Президента, парламенту та уряду за кожне повноваження; відмову від депутатської недоторканності; децентралізацію влади та податків; оновлення суддівського корпусу та зміцнення незалежності суддів шляхом усунення Президента та парламенту від формування суддівського корпусу, вдосконалення механізмів добору і дисциплінарної відповідальності суддів.

йшла на вибори з обіцянкою формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій за участю громадянського суспільства, на які має бути покладено контроль за діяльністю судів. Крім того, партія пропонувала сформувати суди присяжних, а суддів місцевих судів обиратимуть народом. Також пропонується ліквідувати місцеві державні адміністрації, надавши право обласним та районним радам формувати свої виконкоми. А загалом реформа місцевого самоврядування та розширення його права на фінансову самостійність має відповідати Європейській хартії місцевого самоврядування.

в питанні децентралізації виступає за надання обраному голові громади права вільно, без вказівок із центру, ухвалювати всі важливі для людей рішення. «Громада стане повноправним розпорядником земель, будівель, устаткування. Зібрані податки в більшості своїй залишаться на місцях. Адже громади самі мають відповідально використовувати ці кошти. Також ми надамо громадам право проводити референдуми для вирішення важливих питань», — йдеться в програмі партії.

Правнича громадськість вже має що запропонувати на розгляд комісії

На ініціативу Президента вже відгукнулася громадська ініціатива «Реанімаційний пакет реформ», запропонувавши включити до складу Конституційної комісії десятьох авторитетних та незалежних експертів: професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктора юридичних наук Володимира Василенка, президента-засновника Української правничої фундації, члена-кореспондента Академії правничих наук, багатолітнього члена Венеціанської комісії від України, представника ПАРЄ у Венеціанській комісії (2010—2013), члена Міжнародної асоціації конституційного права, доктора юридичних наук, професора Сергія Головатого; експерта конституційної групи «Реанімаційного пакета реформ» Юлію Кириченко; екс-суддю Конституційного Суду, завідувача кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», члена-кореспондента Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора Миколу Козюбру; голову правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка; президента Інституту виборчого права, народного депутата декількох скликань Юрія Ключковського; наукового консультанта Центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова, кандидата юридичних наук, професора Віктора Мусіяку; директора Інституту розвитку територій, експерта робочої групи «РПР» з питань децентралізації, народного депутата шостого скликання Юрія Ганущака; кандидата юридичних наук, головного експерта робочої групи «РПР» з питань судової реформи і реформи прокуратури Романа Куйбіду та кандидата юридичних наук, експерта робочої групи «РПР» з питань судової реформи і реформи прокуратури Михайла Жернакова.
«Ми вітаємо крок влади із залучення до Конституційної комісії представників експертного середовища, адже самі про це просили ще в січні. Водночас, ми наполягаємо на кількох важливих аспектах. По-перше, більшість членів Конституційної комісії має складатися з авторитетних незалежних фахівців у сфері конституційного права. По-друге, проекти змін до Конституції повинні напрацьовуватися та вноситися на розгляд парламенту відповідно до тих чи інших тем: децентралізації влади, адміністративно-територіальної реформи, судової реформи, статусу народних депутатів, реформи виконавчої влади», — зазначив під час представлення списку пропонованих громадськістю кандидатур директор Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Він також повідомив, що експерти вже опрацювали блок, який стосується децентралізації влади, та завершують роботу над блоком, присвяченим судовій реформі.
На підтвердження цього директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак презентував проект зміни до Конституції в частині децентралізації влади, зазначивши: «Ми напрацювали повноцінний законопроект, який спільно з уже схваленими законами про фіскальну децентралізацію, об’єднання територіальних громад та засади державної регіональної політики дозволить установити на регіональному рівні таку систему самоврядування, яка надасть змогу повноцінно розпочати реформу децентралізації влади. Трирівнева модель системи організації самоврядування наблизить надання адміністративних послуг до громадян, адже більшість з них можна буде отримати на первинному рівні — рівні громади». Конкретизуючи пропозиції в частині реформування місцевих державних адміністрацій, Ю. Ганущак зазначив, що їх пропонується поділити на дві частини: одна перетвориться на виконком та відповідатиме за виконання бюджету, а іншу частину пропонується наділити функціями контролю за законністю актів органів місцевого самоврядування та координації діяльності територіальних органів виконавчої влади.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.

До речі

Центр політико-правових реформ презентував проведене на його замовлення фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова соціологічне дослідження щодо конституційної реформи. Опитування засвідчило: більшість громадян вважають, що конституційну реформу в Україні проводити потрібно, при цьому 27 відсотків переконані, що це необхідно робити якнайшвидше, та 43,5 відсотка, вважаючи реформу потрібною, припускають, що її початок можна відкласти до загальної стабілізації ситуації в країні. Непотрібною конституційну реформу назвали лише 7 відсотків опитаних.
Крім того, відповідаючи на запитання, яка форма правління є найбільш прийнятною для України, більшість українців (36,7 відсотка) віддали перевагу нинішній, парламентсько-президентській моделі, за якої уряд призначається Верховною Радою за згодою Президента та може бути відправлений у відставку лише парламентом, а основна частина державної влади зосереджується в руках Прем’єр-міністра. Водночас за президентсько-парламентську форму правління (коли уряд призначався б Президентом за згоди парламенту, а звільнятися міг би ними обома, та при цьому більшість повноважень було б зосереджено в руках Президента) висловилися 28,1 відсотка опитаних. І зовсім малу підтримку суспільства мають суто президентська та парламентська форми правління — відповідно, 9 та 5 відсотків.