Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи спільно з низкою громадських організацій, науковців провів круглий стіл на тему «Яким має бути цивілізоване рибальство в Україні». Приводом для дискусії, зокрема, стала весняно-літня заборона на вилов риби, яка триватиме з 1 квітня по 10 червня 2015 року у зв’язку із нерестом. Утім, спектр проблем, з якими нині стикається риболовецька галузь, доволі широкий. Це і дуже істотне скорочення вилову через анексію Криму, і величезна корупція, і вседозволеність на тлі воєнних дій. Про все це, а також про напрацювання спільної позиції усіх причетних до галузі йшлося під час круглого столу.
Відкриваючи його, голова комітету Микола Томенко (на знімку) наголосив, що мета зібрання полягає в тому, аби, з одного боку, поінформувати населення про нинішню заборону, а з другого — спільно з відповідними природоохоронними структурами та органами виконавчої влади забезпечити можливість нормального проведення нересту і зупинити масове браконьєрство.
Микола Томенко нагадав, що ще 2011 року набув чинності закон, який заборонив виготовлення, збут та застосування різноманітних браконьєрських знарядь, а також на законодавчому рівні була введена кримінальна відповідальність за використання вибухових отруйних речовин та електровудок, проте, на жаль, ми і досі маємо серйозні проблеми з виконанням цього закону через відсутність чіткої системи контролю та порівняно невеликі штрафи за порушення цих норм.
Про необхідність посилення штрафних санкцій зазначали і екологи, зокрема, Володимир Борейко вважає штраф у 17 гривень знущанням. Експерти також наголошували на доцільності змінити норму закону, в якій сказано про заборону продаж браконьєрських знарядь риболовлі в торгових мережах, а при цьому це все легко продається через Інтернет.
Що стосується промислового вилову риби, зокрема й океанічного промислу, то тут ситуація — надкритична. Для прикладу: якщо на 1991 рік ми мали 250 суден, які могли здійснювати океанічне риболовство, то нині таких сім, а вилов торік становив нуль тонн. В Азово-Чорноморському басейні теж аж ніяк не краще. Окрім того, що з анексією Криму ми втратили і левову частку водойм, де велося таке рибальство, є й інші проблеми. Одна з них те, що ми фактично виловлюємо дрібну рибу, яка могла б бути кормом для цінніших порід, таких як, приміром, кефалеві, осетрові, камбала тощо. Але, відбираючи їхній корм і не розвиваючи інноваційні технології, ми заганяємо себе в глухий кут, коли рибний потенціал взагалі не зможе відновлюватися. А це означає, що в такий спосіб Україна фактично втрачає продовольчу безпеку.
Щодо внутрішніх водойм, то, як наголошували під час круглого столу, тут перепоною для поки що доступного для українців товстолобика чи коропа стало податкове навантаження на оренду. І якщо ці норми не переглянути, ціна такої рибки зросте в рази.
Не менш болючою цього року є і проблема надзвичайно інтенсивного використання водних об’єктів, зокрема Дніпровського каскаду, енергетичною галуззю. А ще через тимчасовий мораторій на перевірки активізувалися в поганому сенсі цього слова промислові підприємства, які тепер фактично безкарно скидають неочищені стоки у водойми.
Ну і, звичайно, непоправної шкоди завдає браконьєрство. За підрахунками, 70 відсотків вилову приховується. Тож тут потрібен ефективний контроль, який могла б здійснювати, зокрема, й екологічна поліція. А загалом, переконаний голова комітету, досягти успіхів можна, лише напрацювавши спільну позицію і діючи так само спільно — урядовцям, законодавцям, правоохоронцям, митникам, природокористувачам та громадським активістам. Одне слово, усім причетним до галузі.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
