Шаленими темпами підвищуються ціни на продукти харчування, медикаменти, промислові товари, комунальні послуги, транспорт, зв’язок. На очах зменшується купівельна спроможність громадян, зростає кількість безробітних. Індексація пенсій і заробітних плат не проводиться, прожитковий мінімум не переглядається. На цьому тлі в Україні щорічно збільшується кількість мільйонерів! І нині мільярди доларів вивозяться за кордон.
Кому війна, кров, смерть і голод, а кому — рай та збагачення! Дивує мовчання Федерації профспілок України (ФПУ). Чому тут не переймуться питаннями напруженої соціально-економічної та політико-правової ситуації в державі, шляхами виходу з кризи? Чи не час розробити план дій, провести спільне засідання президії федерації й уряду?  Дивує, що в складний для країни час лідери ФПУ, галузевих ЦК, обласних профспілкових рад інертні. Вони самоусунулися від виконання своїх конституційних обов’язків і Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» і стали маріонетками влади.
Чи потрібні такі профспілки? В їх діяльності відсутні оперативність, рішучість, результативність. Зрозуміло, що первинні профспілкові організації мають проявити більшу активність, ініціативу, вимогливість. Організація роботи уряду неефективна тому, що бездіяльна безхребетна Федерація профспілок України! Для досягнення спільної реформаторської мети прогресивні нардепи, спеціалісти, експерти мають об’єднатися з ФПУ — така моя думка. 
Коломия 
Івано-Франківської області.