Контрабандне ввезення в Україну м’ясо-молочної продукції, диспаритет цін на внутрішньому ринку, відсутність чітких правил гри й стратегії розвитку вітчизняного сільського господарства, затяжне відставання в технологіях від світових виробників, нерозв’язаність питань оподаткування аграріїв, проблеми, пов’язані з реєстрацією землекористувачів і дозвільною системою земельних ресурсів. Ці та інші злободенні теми фермери П’ятихатського району Дніпропетровщини обговорили під час зустрічі з народним депутатом, секретарем Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради Олегом Кришиним.
Члени районної організації Асоціації фермерів висловили обурення ситуацією з імпортними поставками сільгосппродукції в Україну. На їхню думку, національному виробникові завдає колосальної шкоди «відкритість» українського кордону для «потрібних людей» з постачання м’ясопродукції з-за кордону без супровідних документів, контрабанда м’ясо-молочних продуктів.

Молоко по три, м’ясо — по двадцять

Геннадій Васильович стверджує, що сьогодні в нашій країні фактично одна людина контролює скуповування молока у населення і його переробку. Селяни продають літр молока по три гривні, купуючи питну воду в магазинах по десять гривень за літр. За кіло м’яса в живій вазі м’ясокомбінати платять двадцять гривень, хоча торік приймали по 25, а на ринку воно коштує 80. При цьому комбікорми, паливо, добрива, засоби захисту рослин, отрутохімікати прив’язані до курсу євро й долара. Заробляють тільки посередники. За рахунок чого фермерові підвищувати зарплату своїм працівникам, підтримувати соцсферу району? Як їм далі жити в такій ситуації?
— Дайте мені можливість переробляти молоко на місці — і я зможу постачати продукцію в найближчі школи, дитсадки, на підприємства, — зазначає фермер. — До чого ці великі холдинги, що не приносять прибутків селу? Вони тільки його оббирають.
Аграрії чекають від профільного міністерства відкритості й інформації, чіткого бачення ситуації на ринку. Наприклад, заяви про те, що молоком нас забезпечить ЄС, зокрема Голландія: вирізуйте худобу. Або про те, що свинина нам не потрібна — постачатимуть з Данії й Польщі. Можливо, нам вигідно стане розводити страусів чи сіяти мак? Але ніхто не говорить про перспективи сільського господарства, не називає прогнозних цін.
Одне з господарств району відгукнулося на заклик попередньої влади брати й розвивати занедбані тваринницькі комплекси. Відновили стару ферму, завезли 80 корів. І сьогодні там доїться молоко за допомогою датської лінії — без контакту з повітрям. Але все це зливається в загальний молоковоз, і продукція не одержує категорію «екстра» —комусь невигідно платити великі гроші.
— Нам залишився один крок: поставити лінію для пакетування молока — і забезпечувати продукцією наш район без посередників, — кажуть у господарстві. — Але відсутнє логічне завершення, законодавча база: ніхто чітко не знає, ми вже працюємо за стандартами ЄС чи поки що ні, чи можна це молоко одразу після переробного цеху відвозити споживачам у місто.
До речі, за всі 15 років господарювання жодної людини тут не відправили в центр зайнятості на зимовий період — намагалися знайти роботу, ремонтували садки, школи та інші об’єкти села. Коли ж аграрії вирішили відкрити бойню й створити нові робочі місця — від них зажадали робити це за кілометр від населеного пункту, підводити дорогу й комунікації.

Замикаючи коло: виростили — скосили — купили солярку

У бесіді з народним депутатом фермери розповіли, що в Україні створилася видимість благополуччя в сільському господарстві. Але проблеми були завжди. Це і диспаритет цін, і відносини власності, оренди, питання юридичного й податкового характеру. Але з року в рік аграрії одержували якісь преференції, які нерідко давали зворотний ефект. І, проте, вони виживають, косять.
— Тому утвердилася думка, що нам нічим допомагати й не треба. І сьогодні ми підійшли до межі, коли ресурси часів Союзу вже вироблено, — розповів фермер Василь Шкаретний. — У нас достатньо можливостей, щоб обробляти землі. Сьогодні ділянки якісні, чисті — але ще десять років тому з ними були серйозні проблеми. У нас трудяться працьовиті професіонали. Проте об’єднана Європа нас обганяє: у нас немає грошей на нові технології. Ситуація така: скосили — продали — купили дизпаливо.
Василь Васильович вважає важливим, щоб народні депутати і керівники країни якнайшвидше усвідомили нинішнє становище. Серед першочергових завдань держави — вирішення питань спрощення системи оподаткування. Торік фермери здавали розрахунок фіксованого податку, одержували довідку з управління земельних ресурсів про кількість землі та її вартість — і все. Тепер же під кожний пай необхідно оформити безліч документів — а це досить тривала процедура.
— Хто вирішив збільшити у двадцять разів фіксований податок у сільському господарстві, хто це прораховував? — переймаються  в асоціації. — Зростання всіх складових урожаю й податків потягнуло за собою підвищення орендної плати тощо. Адже сьогодні ми беремо на себе багато функцій держави. Наприклад, волонтерство на підтримку української армії. За рік нас уже привчили до того, що ми, повністю не володіючи проблемами військовослужбовців, змушені їх вирішувати. Нам кажуть: волонтери молодці, але треба ще більше.

Повернути ресурс громадам

І аграрії ремонтують машини для фронту, збирають і відвозять гуманітарку. Це видатки, які лягають на продукцію. Вихід фермери бачать у роботі громадських організацій — у тім числі й своїй асоціації. Для цього їм необхідно надавати більше повноважень, право входити в будь-який кабінет, вимагати звіт про фінансову діяльність, про роботу керівників територій.
Під час бесіди аграрії порушили проблему професійного підходу до сільського господарства. За їхніми словами, сьогодні сіють усі: судді, прокурори, міліція з податківцями. Але порядок буде лише тоді, коли і служителі Феміди, і правоохоронці займатимуться своїми питаннями, а сільгоспвиробники — своїми.
Величезною проблемою сільських територій є те, що місцеві громади фактично виявилися позбавленими права самим розпоряджатися своїм головним ресурсом — землею.

Задіяти аграрне лобі

Відповідаючи на запитання аграріїв, Олег Кришин зазначив, що бачить дві основні проблеми: із землевідведення і фіскального навантаження.
— Податки повинні платитися не за місцем реєстрації підприємства, а за місцем розташування земельних ділянок, — вважає депутат. — Варто повернути райдержадміністраціям право на землевідведення — і відповідний законопроект уже зареєстровано. Аграрії самі повинні уважно вивчити документ і, якщо це знадобиться — запропонувати свої поправки.
Олег Кришин згодний з аграріями й у тім, що якщо сьогодні громадські організації не виявлять власну позицію, то нація буде пасивною. Тому варто всіляко заохочувати ініціативних людей: тих, хто може брати на себе відповідальність і ефективно працювати.

Дніпропетровська область.

Думка

— Через неконтрольоване ввезення потерпають насамперед наші виробники. Сьогодні для нас закрилися ринки Росії — ми просто давимося своєю продукцією, а Євросоюз ще й своєю засипає. У результаті немає прийнятних закупівельних цін і на молоко, і на м’ясо, — розповів голова фермерського господарства «Гармонія плюс» Геннадій Бруслик. — Верховна Рада повинна навести лад на кордоні, закрити всі дірки на митниці, покласти край ситуації, коли за хабарі там забезпечують проходження непотрібного товару в Україну. Сьогодні всі бізнесмени вільно торгують із Кримом, завозять звідти товар, одержуючи чималі прибутки. На кордоні немає порядку.

Дослівно 

— Запропоновані зміни не збільшують податкове навантаження діючих законно зареєстрованих сільськогосподарських товаровиробників, — сказав народний депутат. — Тому ці нововведення не призведуть до підвищення цін на сільськогосподарську продукцію вітчизняного виробництва, а принесуть додатково в бюджет понад дев’ять мільярдів гривень.

Офіційно

— Є старі занедбані ферми й ділянки у віддалених селах, безліч зарослих і занедбаних садів. Є й грамотні працьовиті фахівці, готові їх відроджувати, — підкреслюють в управлінні агропромрозвитку району. — Але рішення з цих питань приймають в обласному управлінні земельних ресурсів. Але ми ж краще бачимо й розуміємо, кому можна це передати, знаємо своїх людей. Низку земельних ділянок забрали бізнесмени з Києва — і ми не можемо їх знайти.

До речі

— Восени у нас забирали кукурудзу в співвідношенні із соляркою 10:1. А нині кукурудза йде по 3500 гривень за тонну. Але ми вже всю розпродали тоді — по 1600 гривень, — розмірковують в асоціації. — Чому фермер в ЄС чи в Бразилії ще в період посіву точно знає, почім продасть готову продукцію? Тому якщо ми повертаємося обличчям до Європи — то давайте переймати і їхній досвід.

Мал. Миколи КАПУСТИ.