Як на місцях правильно розподілити кошти на охорону здоров’я

На утримання закладів охорони здоров’я та надання медичних послуг нинішнього року в обласному бюджеті Хмельниччини передбачено витратити понад 659 мільйонів гривень за загальним та спеціальним фондами. Багато це чи мало? Якщо порівняти з минулим роком, то на 42 мільйони гривень більше. І це могли б бути позитивні тенденції. Якби не ті важкі інфляційні процеси, які зачепили все. На тлі того, що ціни і тарифи, які зростають, призвели до втрат у десятки разів, збільшення витрат на обласну медицину на 6,4 відсотка видається просто дріб’язком. Сподіватися на нову якість послуг за старих витрат не те що складно, а навіть не доводиться. Розподілити гроші «справедливо», тобто з урахуванням проблем кожного міста, району і села, а головне — кожної лікарні і пацієнта, практично неможливо.

Відстань від сільської амбулаторії до обласної лікарні — 20 гривень

Звичайно, відстань у гривнях не вимірюється. І здоров’я в грошах не оцінити. Але кому невідомо, що якість медичних послуг напряму залежить від витрачених на них коштів.
Простий приклад своїм колегам — депутатам обласної ради навів начальник Кам’янець-Подільського міського управління охорони здоров’я Юрій Пливанюк.
— Якщо взяти таку статтю витрат, як харчування хворого, то в обласних закладах це становить понад двадцять гривень на день, а в периферійних — не більш як п’ять.
Якщо далі продовжити цю статистику, то й в обласних не все однозначно. Скажімо, в госпіталі ветеранів війни сума становить 35 гривень, а в закладах протитуберкульозного профілю — трохи більш як 30.
Для кожної цієї цифри у фінансистів та медичних чиновників є свої обґрунтування. І вони пов’язані не так з особливостями меню для того чи іншого пацієнта, як з тим, скільки грошей є в казні. Бо логічно пояснити, чому пацієнт зі схожим діагнозом у різних палатах має з’їдати в двічі-втричі менше чи більше, практично неможливо. А якщо лікарня розташовується за кілька десятків кілометрів від обласного центру і гроші потрібно шукати на місцях, то апетит має бути менший мало не в десять разів.
Якби ж то йшлося лише про харчі. Але ситуація повторюється і з розподілом медикаментів. І має ще більше суперечностей. Бо якщо з напівголодним пайком хворому допомагає впоратися родина, то суми для закупівлі необхідних препаратів для неї дуже часто виявляються непідйомними. А медзаклад просто неспроможний забезпечити не те що ліками, а й бинтом, зеленкою чи лейкопластиром. Ті, кому доводиться робити перев’язки, підтвердять, що навіть такі дрібниці змушені купувати в аптеках.
Самі по собі ці суми до смішного малі порівняно з тим, як зросла вартість усіх медичних препаратів. До того ж як визначити, який хворий заслуговує на дві таблетки, а який — лише на її четвертину?
Грошей усім мало. Тож хоч як діли, а розподіл коштів викликає і незадоволення, і заздрість. Бо у всіх хворих болить однаково, незалежно від того, де вони живуть і лікуються. А всім лікарям доводиться мати справу з одними й тими ж діагнозами так само незалежно від того, чи потрапляють вони у «привілейовані» з точки зору бюджетного розподілу.

Якщо всім потроху, то не буде нічого

Тож будь-яка стаття витрат викликає чимало дискусій, а до кожної покупки на місцях приглядаються доволі прискіпливо, намагаючись зрозуміти, хто і за що заслужив такий подарунок долі. Так було і тоді, коли вирішували, чи варто виділяти майже десять мільйонів гривень на купівлю томографа в обласну лікарню.
— Ним користуватимуться переважно мешканці обласного центру, — продовжив свою думку Юрій Пливанюк. — А хіба кам’янчани не відчуватимуть себе при цьому обділеними? Можливо, було б справедливіше поділити ці кошти між різними лікарнями? Або хоча б спрямувати їх на посилення медицини Кам’янця-Подільського та Шепетівки, бо саме вони є центральними для південної і північної частин області.
Але якщо йти за цією логікою далі, то чому б не підкинути щось на східні та західні райони? І тим, що між ними? А ще розкинути гроші по сільських амбулаторіях...
Та якраз уся проблема в тому, що на всіх немає. Тому й доводиться шукати оптимальний варіант.
Сумнівів у тому, що дороге устаткування і якісні ліки допомагають швидшому одужанню, немає практично ні в кого. Вони виникають тоді, коли доводиться обирати об’єкт для фінансування. Особливо, якщо з десятків та сотень інших.
Що ж до нового томографа, то така покупка справді необхідна. Адже старий за два десятки років морально застарів та й просто зносився. Свій строк служби він удвічі перевищив за терміном експлуатації і втричі — за кількістю прийому пацієнтів. Тож у доцільності такого придбання не доводиться сумніватись. Тим паче що обіцяють: обстеження на ньому буде безплатне.

Причин для заздрощів немає

Вбачати якусь вигоду саме цього лікувального закладу в такій покупці важко. Тим паче що інші варіанти аж ніяк не розв’язують решту фінансових проблем. А вони такі само, як і скрізь. У лікарні переконують: фінансування проходить лише на чверть від потреби. Тому безплатне лікування тут можуть гарантувати лише ургентним хворим і тільки в першу добу їхнього перебування в закладі.
Тож і надалі життя і здоров’я пацієнта значною мірою залежить не так від уміння лікарів та якості обладнання, як від товщини гаманця хворого.
Кілька місяців тому уряд знову пообіцяв масштабні медичні реформи, котрі мають поламати всі теперішні фінансові схеми. Однак час минає, а істотних змін не видно. Наразі медиків знову закликають бути економними. Але скорочувати й урізати з кожним днем стає дедалі важче. Тож тепер сусіди приглядаються не тільки до того, що дозволяє собі купити багатший, а й до того, чи всі стали однаково бідними. Скажімо, тим-таки кам’янчанам уже встигли закинути, що витрати на заробітну плату від загального обсягу витрат у них становлять до 84 відсотків, тоді як у середньому по районних лікарнях — 80. А ще те, що на десять тисяч населення там припадає 42 лікарі, тоді як в інших районах — 25—26.
Прикрі тенденції: ми розучились радіти за успіхи і здобутки інших. Навіть тоді, коли мова йде про порятунок життя.

Хмельницький.

ЦИФРА

За обсягу видатків на придбання медикаментів майже в 114 мільйонів гривень, які передбачені обласним бюджетом на рік, вартість медикаментів на один ліжко-день в обласних закладах охорони здоров’я становить 21,6 гривні. Водночас у госпіталі для ветеранів війни та обласній лікарні — майже 40 гривень, в облонкодиспансері — 25, у хмельницькій міській інфекційній лікарні — 22.

ДУМКА ФАХІВЦЯ

Аркадій ФЛАКСЕМБЕРГ, головний лікар Хмельницької обласної лікарні:
— Обласна лікарня — це заклад, в якому концентруються як найважчі пацієнти з усієї Хмельниччини, так і найкращі лікарі. Це те місце, куди їде хворий, якому не змогли допомогти в районі. А вищий рівень допомоги гарантується, крім інших чинників, ще й наявністю сучасного медобладнання. Тому витрачання коштів саме на нього — абсолютно виправдане.
Наведу такий приклад. Кілька років тому ми купили доволі дороге обладнання для кардіологічного відділення. Обладнання допомогло не просто в роботі нашим кардіохірургам, а й стати одними з найкращих фахівців і в області, і в країні. До того ж завдяки якісній діагностиці та лікуванню кількість інфарктів зменшилась 
удвічі.