Одним із найдревніших міст Київщини та, напевно, і всієї нашої країни є Біла Церква. Засноване дев’ять з половиною століть тому київським князем Ярославом Мудрим, воно через віки донесло до наших сучасників багато хвилюючих сторінок історії — від перших літописних згадок до подій кінця минулого—початку нинішнього тисячоліть.


Місто із понад 200-тисячним населенням розташоване за 80 кілометрів на південь від столиці у долині річки Рось. І кожному, хто хоча би проїздом побуває у Білій Церкві, обов’язково впадуть у вічі її численні новобудови. Один із нових мікрорайонів — багатоповерховий Таращанський масив. Ще один мікрорайон — Леваневського — прикрашає споруда «Льодової арени». Серед «новоселів» Білої Церкви і сучасні корпуси Українського біофармацевтичного підприємства «Біофарма». А ось міська лікарня №2, колектив якої є для білоцерківців надійним форпостом здоров’я. На кошти мецената практично на березі річки споруджено храм Георгія Побідоносця, а поруч — пам’ятник Ярославу Мудрому. На житловому масиві Піщаний нашу увагу привертає затишний компактний спортивний центр — футбольне поле зі штучним покриттям, майданчики, трибуна.


— Тут діє дитячо-юнацька спортивна школа «Зміна», — розповідає наш «гід», заступник міського голови Геннадій Джегур. — Про підростаюче покоління у місті особлива турбота. На Піщаному масиві розпочинаємо будівництво школи на 990 місць, а на Таращанському плануємо завершити спорудження дошкільного навчального закладу на 220 місць, маємо намір реконструювати дитячу поліклініку по вулиці Запорожця, а по вулиці Зелена — нежитлові приміщення, де розмістяться музичні класи.

 

Наочну ілюстрацію слів заступника голови ми побачили і практично поруч із міською радою: у споруді оригінальної архітектури розташувався центр раннього розвитку «Планета дитинства». Як повідомив Геннадій Джегур, організація дозвілля дітей та молоді за місцем проживання здійснюється через Центр дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання «Дивосвіт», клуб «Прометей» та Клуб юних техніків «Аврора». Вони охоплють майже 2,3 тисячі дітей та підлітків.


— Головним пріоритетом нашої політики і роботи є сьогодні вся соціальна сфера, — сказав нам при зустрічі міський голова Василь Савчук. — Будуємо житло, об’єкти інфраструктури. Впродовж багатьох років успішно функціонує міська комплексна програма «Турбота», на фінансування якої виділено два мільйони гривень. У минулому році ми повністю виплатили зарплату з міського бюджету освітянам, працівникам охорони здоров’я — всім бюджетникам. Нині є певні проблеми з системою охорони здоров’я: деякі об’єкти, насамперед спеціалізованої допомоги, з Бюджетного кодексу «випали». Хто їх фінансуватиме — центр чи ми, незрозуміло: під держбюджет вони не підпадають, а ми не маємо права цього робити. Звичайно, ми їх фінансуємо, щоб не допустити закриття, адже це негативно позначиться на людях, які потребують відповідної медичної допомоги. Але розуміємо, що це тимчасово. Звертаємось із цього приводу і до Верховної Ради, і до уряду з тим, щоб були внесені зміни до Бюджетного кодексу.


— А як сприймаються на місцях, зокрема, у Білій Церкві, реформи?


— Які? Таке враження, що ми живемо в одній країні, а уряд — в іншій. Говорять про те, чого вони досягли, а вони ж ще нічого путнього не зробили. Не те, що стосується децентралізації, а взагалі нічого. Щось спростили в документації для будівництва? Чи для ведення бізнесу? Так ні ж. Податковий тиск, про необхідність зменшення якого і про наміри це зробити багато говорив Прем’єр, так і залишився, ще і додаткові важелі з’явилися. Це результат старого мислення: бюджет, мовляв, можна наповнювати лише за рахунок збільшення податків. А весь же світ іде зовсім іншим шляхом. Коли ми за минулої влади намагалися жорстко контролювати неплатників податків, прагнули виявляти тіньові схеми, то у наповненні міського бюджету досягали максимум 102%. Це при тому, що у податковій був величезний список тих підприємницьких структур, що мінімізували заробітну плату. А зараз ніхто нікого не контролює, і у нас виконання бюджету на 130%. Чому? Бо бізнес розуміє, що в країні — складна ситуація, що податки треба сплачувати і по-чесному жити. А це, у тому числі, й основа розвитку у місті соціальної сфери.


Від’їжджаючи з Білої Церкви, ми звернули увагу на привабливо розфарбовані м’якими кольорами тролейбуси, що курсували містом. На одній із зупинок поцікавились у пасажирів, чи так завжди, чи це передсвяткова декорація. — А це постійні святкові будні, адже вартість проїзду у нашому комунальному тролейбусі на всіх маршрутах — одна гривня, — почули у відповідь.
Залишилось лише по-доброму позаздрити білоцерківцям...

 

Центр раннього розвитку «Планета дитинства».

 

Міський голова Білої Церкви Василь Савчук. 

 

Директор льодової арени «Білий барс» В’ячеслав Веред.

 


Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.