Російський солдате, кидай рушницю, іди додому!

27 травня 2015 1542

У Георгії (Грузії), яка тільки вчора відсвяткувала день своєї незалежності, є зворушливий вислів: «шені чері ме» — «візьму твій біль». Для картвелі (грузинів) це не просто слова. І це знають українці. Поки весь світ розділяє, розуміє, співчуває нашому болю, духівник Кремля товариш Гундяєв-Кирило (який зі стрічечкою в тій частині тіла, де повинні бути мозок, органи зору і слуху) почав сповідатися на могилі в Сталіна й проводити чергові сеанси безглуздих приворотів. Вносячи разом із путіним свою лепту в «руський мір»: безбожництво й війна стають державною ідеологією Росії й опіумом для одурманених росіян. Ватники сліпо вірять, що навколо вороги, а ботексна міль — рятівник світу...

Росіяни, не бійтеся знати правду. Не вбивайте своє й наше майбутнє мовчанням. І дякую за любов до України!

Алла НАУМЧЕВА (Москва, активістка):

— Я не довіряю пропаганді, та й до самого цього слова ставлюся скептично. Адже пропаганда — це створення громадської думки шляхом свідомо помилкової інформації, чуток і фактів, викладених так, як потрібно й бажано державі в ці хвилини її життя й правління. Усе це мимоволі наводить на думки про підступ. Сама пропаганда не чинить на мене жодного впливу. Я не дивлюся державні канали телебачення, тому мені набагато простіше не потрапити під вплив проросійських засобів масової інформації.

Я завжди всім кажу дуже просту річ: «Фашист той, хто вторгається в чужу державу». І якщо у Великій Вітчизняній війні фашист, безумовно, — Гітлер, то в Російсько-Українській війні фашист той, хто перший вторгся на територію чужої держави — відповідь очевидна... Відносини між двома країнами можна налагодити одним єдиним способом: повне припинення воєнних дій на території України, виведення всіх «російських військ» із Донецької та Луганської областей, а також проведення чесного й незалежного референдуму в Криму за участю всіх країн світу з наступним його поверненням. Це допоможе налагодити відносини між двома країнами на світовому полі, але ніяк не допоможе налагодити стосунки між двома братніми народами. Величезна трагедія, війна, десятки тисяч загиблих, чиї родичі й друзі ніколи не зможуть цього забути й пробачити. Тут, можливо, допоможе тільки час, якщо допоможе, звісно...

Я дуже люблю Україну. По-перше, за згуртованість народу, міцність духу і за сміливість боротися за своє майбутнє. По-друге, за вірність і відданість своїй країні, за любов до своєї батьківщини, яка настільки сильна, що змогла перемогти «кривавий режим» і поміняти всю систему. По-третє, за те, що слово «свобода» для українців — це не порожній звук, а мета і для багатьох навіть сенс життя. І по-четверте, за те, що український народ шанує свою історію, поважає й пам’ятає свою культуру й активно розвиває ці напрями. Я всім людям на землі бажаю жити у вільній державі, у злагоді та спокої і щоб ніде на планеті ніколи не було війни.

Віктор ЛЕТУНОВСЬКИЙ (Мурманськ, старший механік нафтоналивних танкерів, пенсіонер):

— Російська поліція не знайшла ознак екстремізму під час проведення з’їзду фашистів у Пітері наприкінці березня, але знайшла ці «ознаки» в невинних віршах сільського вчителя німецької мови Олександра Бившева, які «Голос України», до речі, публікував. В якій паскудній країні ми живемо! Одне втішає — жити залишилося недовго! Правду не сховати. Бажаю Україні та Грузії звільнитися від путінського ярма; «КРИМНАШистам» — глибинної кишенькової кризи!

Валерій ГЕРАСЬКО (Москва, військовий пенсіонер):

— Ніколи раніше не думав, що мене так боляче зачепить доля України. Я військовий пенсіонер, що відслужив у радянській армії чверть століття, закінчив службу в Москві у військовій академії імені М.В. Фрунзе.

Народився я в місті Ромни Сумської області й давно вже не був на малій своїй Батьківщині... Але сталося страшне, що не могло наснитися навіть у кошмарному сні, — Росія воює з Україною!.. За що, в ім’я чого, чому?..

Очевидно, що наші народи навмисне зіштовхують лобами, щоб відволікти від найголовнішого — українці вирішили змінити своє життя і стати країною цивілізованою, відректися від червоної чуми, як зробили це країни колишнього соцтабору й деякі колишні республіки. Але статус «старшого брата» не дає спокою нинішній російській владі. Практично ні з ким зі своїх сусідів Росія не дружить. Усі бояться її агресивності й намагаються зробити все, щоб не сталося того, що відбулося із Грузією й тепер Україною.

Статистика показує нам дивні результати: більшість громадян Росії підтримують політику, яку проводить «вічний» президент Путін. Відбувається методичне обдурювання російських громадян для відволікання уваги від основних нагальних проблем усередині країни. Знову, як і в сталінські часи, з’являються внутрішні й зовнішні вороги, весь світ винуватий у тому, що пенсіонери й ветерани живуть у злидарських умовах. Тільки США й інші західні країни винуваті у всіх наших бідах... Чому ж тоді зруйновані й розорені країни (Німеччина, Японія, Південна Корея та ін.), які після Другої світової опинилися «під рабством» тих-таки клятих «америкосів», перетворилися на високорозвинені держави?.. Хто-небудь може назвати хоч одну країну, яка стала процвітаючою після втручання в її долю СРСР або Росії?.. За першої ж нагоди всі біжать від нашої дружби, як чорт від ладану!.. Абхазія, Наддністрянщина, Північна Осетія або так звана «Новоросія» процвітають?.. Тільки горе, кров і злидні йдуть в обіймах із цими регіонами!.. Повертаючись до трагедії на південному сході України, хочеться запитати: «Хто став щасливий після розв’язаної бойні в Луганській і Донецькій областях?.. Веселіше стало жити в Криму після анексії на порушення всіх міжнародних законів і домовленостей?..». Соромно й гірко від усього, що відбувається!.. Отямтеся, люди!.. Досить воювати й сіяти горе навколо себе!.. Нам потрібні нові території?.. У нас у Росії стільки неосвоєних і навіть освоєних земель, що невідомо коли вони перетворяться на придатні для проживання!.. Росія й Україна є країнами, які максимально пронизані родинними узами!.. Чому ж ми дозволяємо політикам і олігархам без совісті використовувати себе в ім’я їхніх інтересів?.. Час нам уже згадати про почуття власної гідності!.. Давно час!..

Ольга НЄЖНІКОВА (Москва, блогер):

— Посварилася на смерть із колегами по роботі. Товариші, це морок. Я й не думала, що настільки все погано. Дорогі українці, будь ласка, не думайте, не сподівайтеся, що якщо раптом не стане путіна й відключать геббельс-ТБ, ось ці 86 відсотків людиноподібних мутантів раптом опам’ятаються, все зрозуміють і покаються. І ніколи не вибачайте. Ніколи. Те, що я побачила, – це не дно, тому що дна там немає. Ні, вони не обдурені пропагандою, це їх дивовижна, нелюдська суть, на яку пропаганда лягла м’яко й зручно, тому що вони від голови до ніг поросли рецепторами, готовими цю пропаганду почути, сприйняти й увібрати в себе. Ви думаєте, вони не знають, чиї танки на сході України? Мені із глузливою усмішкою заявили: «Ну, звичайно, це наші війська. Це всі знають. Захоплювали, захоплюємо й будемо захоплювати. Тому що це — інтереси Росії». Їм не допоможе навіть денацифікація — пам’ятаєте, як полонених німців водили по місцях братніх поховань і змушували викопувати трупи? Отож ці з такою само глузливою усмішкою, з піснями й примовками викопають і скажуть: «ну то й що?!».

Із приводу загибелі бойовика Олексія Мозгового. Та якщо чесно, мені все одно. Ніяких емоцій це не викликає: ні позитивних, ні негативних. Мене здивувало те, що не тільки махрова вата, а й навіть деякі цілком проукраїнськи налаштовані люди стали висловлювати мало не жаль, мовляв, людина ж загинула... Громадяни, це війна. Загинув ворог. Загинув той, завдяки кому десятки, можливо, сотні українських солдатів — чиїхось синів, батьків, чоловіків, братів — уже ніколи не повернуться додому. Про яку жалість до ворога може йтися? Щодо радості, то її теж немає, тому що Мозговий — тільки маріонетка, один з безлічі винтиків у маховику війни. І від його загибелі ця війна моментально не зупиниться, знайдеться ще не один «мозговий» на заміну. Розвиток, хід і кінцевий підсумок цієї війни визначав і визначає аж ніяк не Мозговий і навіть не Захарченко із Плотницьким. Замовники цієї війни сидять далеко й у цілковитій безпеці...

Адже що таке путінізм? Це не тільки «ватництво» у чистому вигляді, це ненависть до несхожих, ненависть до всіх, хто має нахабність відрізнятися від тебе і мати власну думку. До собачників, до віруючих, до чорношкірих, до геїв, до феміністок тощо... І ми ніколи не позбудемося війн, ненависті, нерозуміння, поки в голові окремих громадян виростатимуть свої власні, персональні, маленькі, ручні, плішиві, злісні путіни. Путін у твоїй голові. Це потрібно лікувати, поки не стало занадто пізно.

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.