Запорізька АЕС вступила в період літніх пікових навантажень

Так уже сталося, що ЗАЕС чомусь популярна у невігласів від журналістики. Варто трапитися трагедії в японській Фукусімі, як на вітчизняних теренах з’являється свій «пророк». Який віщує: мовляв, ось землетрус зруйнує Дніпрогес — і все: Запорізьку АЕС з її шістьома блоками одразу затопить. Чутки вдається заспокоїти лише експертною оцінкою: коли, не доведи Господи, навіть обвалиться весь каскад дніпровських електростанцій, то «велика хвиля» не дотягне до «нуля» ЗАЕС на цілих три метри. І що ядерні блоки спроектовано під рівень японських землетрусів, яких у нас, сподіваємося, ніколи не буде.

 

Уже не «пророки», а, схоже, зацікавлені посадовці, в грудні 2014 року поклали відповідальність за «віялові відключення» електроенергії по всій Україні теж на Запорізьку АЕС. Мовляв, через аварійне відключення енергоблока №3 цієї станції така біда й трапилася! Цікаво, що на момент відключення (28 листопада 2014 року в 19:24) станція вже достроково виконала місячний план вироблення електроенергії (а ще пізніше і достроково — й річний). А найінтенсивніші відключення міст і сіл сталися вже після того, як третій блок після ремонту відновив свою роботу. Утім, ЗМІ продовжували дзижчати: «Запорізька АЕС», «спрацював аварійний захист», «віялові відключення». Чи не варто було спитати за ситуацію з тих, хто «лето красное пропел»? Тобто поцікавитися, чому цілі натовпи чиновників тільки поглядом проводжали суховантажі з вугіллям за кордон і впритул не бачили порожніх вугільних складів на вітчизняних теплоелектростанціях...

Потужність — на повну

У спілкуванні з простими енергодарцями домінує тема: Запорізька АЕС минулої зими врятувала Україну. Найшвидше, що так воно і є, бо понад місяць станція відпрацювала всіма шістьма своїми блоками. Тобто на повну проектну потужність! Коли ж зважити на те, що 10 грудня 2014 року блок №1 ЗАЕС відзначив 30 років своєї експлуатації (таким у 1984-му вважався граничний термін його роботи), то можна говорити про справжній і трудовий, і науково-технічний подвиг. Адже атомники не чекали з моря погоди, а в період капітальних та середніх ремонтів блока проводили його модернізацію і завчасно добилися терміну продовження експлуатації всіма компетентними органами. Нині в розпалі схожі роботи на блоці №2, у планах — модернізація й інших агрегатів станції.
Відвідання Запорізької АЕС кореспондентом «Голосу України» відбулося в період, коли пікові літні навантаження були ще попереду. Зокрема, нині станція працює п’ятьма блоками — адже кондиціонери та вентиляція в Україні «молотять» на повну потужність. Планові ремонтні роботи завершувалися на блоках №2, №3 і №5. А ось перший блок разом із двома іншими працював на повну потужність.
Найперше піднялися ліфтом до турбінної зали (на знімку вгорі) — і від стіни, яка відділяє його від реактора (а вона вся обплетена трубопроводами великого діаметру), добряче відчувається дихання ядерного «мільйонника». Тобто гріє не менше, ніж у мартенівському цеху «Запоріжсталі»...
А сам турбінний цех — це таке собі бетонне «футбольне поле», посеред якого й відбувається диво перетворення енергії пари на електричну. До речі, пара тут уже чиста, нерадіоактивна, адже реактор двоконтурний. Тобто в первинному контурі радіоактивний теплоносій, а у вторинному — з якого розігріта пара подається на лопатки турбіни — вже чистий. До слова, нижче турбінного залу, де весь простір теж заповнений різноманітними трубопроводами та пристроями, містяться спеціальні конденсатори, де вода другого контуру віддає тепло фактично третьому, технологічному. Тобто йдеться про триступеневу систему охолодження. Вода з останнього контуру подається на поля фонтанів і спеціальні градирні (фонтани з побудовою п’ятого та шостого блоків із навантаженням вже не могли впоратися). А далі за циклом — ставок-охолоджувач. Не просто водойма, а така, де риба товстолобик та білий амур виконують важливу технологічну функцію. Адже вони нищать фіто- й зоопланктон та й усю рослинність, яка є у ставках. Іншими словами, завдяки їм труби водоскидів і водозаборів треба менше чистити.

Сховище і скандал по-британськи

Питанню ядерної безпеки, а, відповідно, й контролю на ЗАЕС приділяють дуже багато уваги. Наприклад, воду контролюють і у ставку, і нижче по Дніпру, і вище. А проби повітря вивчають у багатьох точках 30-кілометрової зони навколо станції. Жодних відхилень природного фону не помічено (це постійно підкреслюють і фахівці МАГАТЕ). Скажемо біль-ше, нині рівень згаданого фону в районі АЕС значно нижчий від проект-ного.
Хоча, повертаючись до журналістських перлів, варто пригадати нещодавній випадок. На підприємство приїхала чергова делегація, і персонал, як міг, усе розповів допитливій журналістці одного із британських видань. Через якийсь час — сенсація: «За 200 кілометрів від бойових дій на Донбасі під відкритим небом лежать радіоактивні відходи Запорізької АЕС!».
І байдуже, як, власне, і нашим «спецам» із читання чужих заголовків, що Сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП) з’явилося на проммайданчику ЗАЕС за американською ліцензією. Що така сама практика і на багатьох інших атомних станціях світу. Що циліндр, усередині якого касети з відпрацьованим паливом, має товщину бетонної стінки у 1,5 метра і розрахований витримати падіння літака. Що всі дії зі згаданими контейнерами регламентуються МАГАТЕ (кожен із них в кількох місцях опечатаний представниками останнього). Що персонал АЕС має право і обов’язок контролювати рівень радіації, знову-таки, в кількох точках згаданого циліндра, а ось переміщувати його без дозволу міжнародної організації — ні.
До речі, про переміщення. Транспортер, яким пересувають контейнери на ССВЯП, — унікальний агрегат. Тобто він — єдиний у світі! Є схожі в США, та вони на колісному шасі. А ось енергодарський — гусеничний (на знімку внизу). Кожна операція — це як успішний бойовий виліт пілота Другої світової (тоді малювали зірочку за кожен збитий літак на фюзеляжі). На транспортері теж спочатку малювали зірочки, а тепер — тризуби. І ще: всі написи приміщень та агрегатів — тільки «латиницею»: прийняті у світовій атомній енергетиці короткі позначення турбін, генераторів, насосів тощо.

Чому станцію прирівняли до колгоспної бригади?

Здивувала довідка. Повне найменування підприємства — «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «НАЕК «Енергоатом». Доступною мовою це означає, що найбільша атомна станція Європи не має статусу ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ. Тобто, як жартують в Енергодарі, десь прирівняна в цьому плані до колгоспної бригади. Про розмови стосовно децентралізації тут чули, але вважають, що казок наслухалися ще в ранньому дитинстві...
Що більше цікавить, чи навіть тривожить, енергетиків, то це, м’яко кажучи, дивні заяви з Києва. Мовляв, а чи не час скоротити персонал АЕС десь удвічі, адже в Європі менше народу на атомних станціях працює? Скажемо більше, на Заході існує ціла мережа сервісних фірм, які за ваші гроші вам щось відремонтують, поміняють тощо. Звичайно, можна сьогодні звільнити своїх, а попросити дядька щось полагодити. Тільки платити йому доведеться в євро, а не в гривнях. За всю свою історію, на приклад, Запорізька АЕС провела безліч різноманітних операцій з ремонту та модернізації з позначками: «вперше в СРСР», «вперше в СНД», «вперше в Україні», «унікальна в світовій практиці». Тож це ще більше викликає запитань до людей, які такими заявами розкидаються направо і наліво. Мабуть, безвідповідальність наших чиновників — це їхній фірмовий знак...
Але хоч би там як, а ЗАЕС сьогодні працює надійно і збирається так працювати й надалі. Коли 2001 рік станція завершила з 25 порушеннями, які призвели до зупинки роботи блоків, то вже в 2010-му цей показник зменшився до 8 інцидентів. 2013-го і 2014 року на ЗАЕС зафіксовано лише по чотири порушення. Окрім експлуатаційників, які постійно вчаться і тренуються, таку само підготовку отримують і ремонтники. Тому і зима, і літо для них — це не час відпочинку, а період найактивніших тренувань. Ми вже не знаємо, чи досягли атомники результатів команд «Формули-1», які за 4,1 секунди міняють чотири колеса і заправляють паливом свій гоночний болід, але практично всі планові ремонти на ЗАЕС завершуються завчасно. І не на години, а на дні.
Залишається лише побажати атомникам тільки навчальних аварій, гарної зарплати і рівня соцзахисту хоча б не нижче теперішнього. Бо вони на те заслужили...

Запоріжжя—Енергодар.

ЦИФРА

У травні 2015 року ЗАЕС виробила 17 відсотків усієї української електроенергії, а з початку року — 21 відсоток).
На станції працюють 11 525 осіб.

Фото автора.