Про підготовку змін до Конституції України в розмові з нашим кореспондентом розповів член Конституційної комісії, завідувач кафедри господарського права й процесу Національного університету «Одеська юридична академія» Олег Подцерковний.
Про призначення і звільнення суддів
Назріло питання порядку призначення і звільнення суддів, бо сьогоднішня ситуація, коли за це, згідно з чинною Конституцією, цілком відповідає Президент України, суспільству видається вже недостатньо правильною, недостатньо демократичною. За стандартами, що діють у більшості розвинених країн, нормальною вважається процедура, коли глава держави рекомендує незалежному органу призначення суддів. Звільнення суддів теж відбувається тільки за рішенням незалежного органу, в нашій країні це Вища рада юстиції. Однак справедливо порушується питання, що має бути переглянуто порядок призначення членів Вищої ради юстиції. Як мінімум половину від її складу повинні обирати судді, а другу половину — громадськість.
Основна ідея полягає в тому, щоб насамперед забезпечити незалежність суддів. Якщо вони, з одного боку, будуть реально незалежні, але, водночас, підлягатимуть певній відповідальності, до якої їх притягатимуть не політичні сили, а професійний орган, сформований на паритетних засадах громадськістю та інститутами влади, то вони будуть відповідальні перед суспільством. І тоді судді будуть професіональніше ставитися до своїх обов’язків.
Планується і зміна підстав для звільнення суддів. Приміром, сьогодні в нас є така підстава, що прописана як «звільнення за порушення присяги». Але це дуже розмите визначення, і під порушення присяги можна підвести будь-що. Тому й наші фахівці наполягають, і європейські структури рекомендують, що має бути чітке поняття, що таке порушення присяги. Стосовно цього пункту члени робочої групи визначилися, що це обов’язково має бути грубе дисциплінарне правопорушення, яке несумісне зі званням судді.
Про позасудове врегулювання
Низка обговорюваних питань стосується можливості запровадження інститутів позасудового врегулювання. Сьогодні в нас записано, що на всі правовідносини, які існують у державі, розповсюджується юрисдикція судів. І Конституційний Суд ще в 2001 році розтлумачив, що порядок позасудового врегулювання є неможливим, тобто будь-який суб’єкт може звернутися прямо до суду. Це суперечить практиці європейських країн у тому плані, що повинні бути створені механізми позасудового врегулювання. Чому? Бо суди дуже завантажені справами. Коли у провадженні одразу перебувають сотні справ, у цьому випадку говорити про якість правосуддя складно. Одним із інструментів позасудового врегулювання може бути, наприклад, медіація, коли суддя має можливість розпорядитися про те, що сторони зобов’язані провести процедуру позасудового врегулювання. Законом може бути передбачено обов’язок звернутися до професійної особи, яка може допомогти сторонам знайти вирішення конфлікту. Сьогодні це зробити неможливо, бо Конституція це прямо забороняє. У робочій групі дійшли згоди, що потрібно передбачити можливість визначити законом випадки, коли мають бути задіяні обов’язкові позасудові процедури.
Про адвокатуру
Стосовно адвокатур сьогодні ставиться питання про те, що, як у більшості розвинених країн, на адвокатури покладається обов’язок судового представництва. Йдеться про те, що коли особа самостійна представляє себе, то будь ласка, але якщо хоче мати адвоката — це повинен бути професійний представник, він має відповідати за свої вчинки, повинен перебувати в рамках певних стандартів якості надання юридичних послуг і його можна притягти до певної відповідальності. Тобто, це має бути обов’язково адвокат. Члени робочої групи з питань правосуддя пропонують записати в Конституцію, що в певних випадках, обумовлених законом, може бути встановлено, що окремі види правової допомоги може надавити тільки адвокат. У більшості розвинених країн це вважається не утиском прав громадян, а якраз навпаки — гарантуванням права громадян на якісне надання юридичних послуг.
Про прокуратуру
Також мова йде про те, щоб позбавити загального нагляду прокуратуру, яка сьогодні не повинна наглядати за дотриманням закону, а виключно виконувати функції з підтримки державного обвинувачення в судах. Можливо, і представництво держави або громадянина в тих випадках, які прямо зазначені в законі, але в жодному разі не здійснення нагляду за підприємствами, установами, організаціями.
Конституційна реформа назріла — це розв’язання законодавчих проблем, що накопичилися за роки незалежності, й недоробок, які не давали правосуддю рухатися вперед. Вони, як гирі, повисли на ногах системи правосуддя, сповільнюючи її роботу й лишаючи шансів на якісний прорив. Зараз у нас є можливість шляхом низки змін позбутися цього вантажу й сміливо йти вперед.
Одеса.
8 червня 1995 року. В Маріїнському палаці підписано Конституційний договір. На передньому плані Голова Верховної Ради України Олександр Мороз і Президент України Леонід Кучма.
Фото Анатолія БОВТА (Укрінформ).
