Марія і Михайло Носовицькі — двійнята. Їм по 12 років, вони дуже активні й непосидючі діти. Марія любить малювати, робити різні зачіски й манікюр. Мишко обожнює футбол. А ще... вони професійні фігуристи. Останнім часом ця пара одержала чимало нагород: І місця в міжнародних змаганнях у Білорусі (2013) і Польщі (2014), І місце на 4-му етапі кубка України (2014), І місце на Всеукраїнських змаганнях із фігурного катання в Харкові (2015)...

«Усе почалося банально, — розповідає мама Олена. — У Мишка були проблеми з носоглоткою, дуже утруднене дихання. У три місяці від народження неонатолог порекомендувала йти на лід, щойно він зробить перші кроки. Якщо його віддати в хокей, то виникало запитання: що робити з Марією? Тому ми вибрали фігурне катання».
Діти прийшли в секцію в 5 років. Кататися їм сподобалося відразу: малята тупотіли, падали, сиділи на льоду, але хотіли ще й ще. З 5 до 7 років у групі здоров’я діти вчилися стояти на ковзанах, опановували елементарні рухи. Коли Марійка та Мишко змогли перебувати на льоду без сторонньої допомоги, тренер запропонувала поставити їм програму «А ти мене любиш?» у парі.
«Ми погодилися: чому б і ні? Через рік цю програму Марія та Мишко відкатали на 20-літті Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Сюїта». На той момент їм було по 6 років. Маленькі, гарненькі, артистичні, обожнюють публіку — от їх і помітили. Марія Миколаївна Тумановська, тренер збірної команди України зі спортивних танців на льоду, взяла Марію та Мишка, коли їм виповнилося по 7 років, у свою групу на випробний термін, який було з успіхом пройдено».
Відтоді у брата й сестри (а також їхніх батьків) життя дуже насичене. Підйоми о 5.30 ранку й щоденні тренування діти витримують легко, адже кататися їм подобається завжди. Не забувають вони й про навчання.
«Ми досі ще не впевнені, що фігурне катання — це професійне майбутнє наших дітей. Здібності та дані є, артистизм є, але є також і лінь! Про талант можна говорити не раніше 15—17 років. А в 12, навіть показуючи якісь результати, все кидати і йти тільки по дорозі фігурного катання страшно й нерозумно, — вважає Олена. — Ніхто не знає, що буде далі. Саме тому шкільна програма вивчається досконально — хоч і на екстернаті, бо через тренування діти в школу на уроки не потрапляють».
Спорт, безсумнівно, дисциплінує: з навчанням у двійнят теж немає проблем. Усі предмети намагаються тягти на «відмінно». Обом дуже подобається англійська мова, а Мишку — ще й математика.
У тому, що діти катаються в парі, батьки бачать багато плюсів. По-перше, вони — одна команда, яка працює на спільний результат. По-друге, немає конфліктів між батьками партнерів, і коли трапляється непорозуміння в парі, ніхто з батьків не захищає своє чадо, а знаходять справедливе рішення. «Однак є один мінус, — зізнається Олена. — Вони завжди разом: і на тренуваннях, і в школі, і вдома. У результаті — часті сварки».
Ще одним важливим аспектом є те, що професійний спорт дітей — це велика відповідальність для батьків. Так, наприклад, бабуся і дідусь, чудово це розуміючи, від початку були категорично проти. «Але нині, дивлячись на виступи дітей, на їхнє бажання й прагнення, вони змирилися, — каже Олена. — От чоловік дуже хоче, щоб діти йшли далі, і саме в парі. Але дається такий графік нам важко. Ми з чоловіком втомлюємося: дітвора дуже активна, їм складно всидіти на місці. І вечорами, коли просто хочеться відпочити, вони не дають цього зробити: то у футбол кличуть пограти, то просто з ними побігати або на батуті пострибати. Ну й фінансові труднощі, звичайно. За все потрібно платити».
Але радість від перемог і чергові досягнення дають сили рухатися далі. Як зізнаються батьки, запорука успіху не стільки в одній лише старанності або таланті: «Важливо все! З талантом без старанності або із старанністю без таланта на висоти не піднятися. А піднімаються одиниці — ті, у кого є все в комплексі: талант, працьовитість, мета, фактура, зовнішні дані, посидючість і фінанси».
Через 2 роки Марія і Мишко Носовицькі потрапляють у юніори. Плани — наполеонівські: показувати гарні результати, зокрема і на світовому рівні. Але вже нині діти знають точно, що їхнє майбутнє буде обов’язково пов’язане з фігурним катанням. Обоє хочуть бути тренерами й працювати в парі: Мишко — тренер, Марія — хореограф. Разом веселіше!

Фото із сімейного альбому Марії та Мишка.