Як шотландського доброчинця в Україні на «контрабандиста» перетворили
Надивившись по телевізору жахів про війну на сході України, мешканець шотландського міста Келсо Коллін Міллер вирішив діяти: зібрав для родин переселенців гуманітарну допомогу — одяг, ліжка, матраци, постільну білизну тощо на дев’ятнадцять тисяч фунтів стерлінгів. В Інтернеті відшукав координати херсонського благодійного фонду «Гаврош» і громади місцевого храму святителя Інокентія Херсонського УПЦ (МП), яка опікується вимушеними переселенцями, та повіз їм подарунки.
У свої 55 років Коллін Міллер проїхав із цим добром через усю Європу за кермом своєї вантажівки. Шлях для нього був нелегким, але тривав без пригод. Вони почалися, коли шотландський доброчинець проминув польський кордон і опинився на кордоні українському. Англійські документи на вантаж були в порядку, але співробітники Львівської митниці з’ясували, що ані громада церкви святителя Інокентія Херсонського, ані фонд «Гаврош» у списку отримувачів гуманітарних вантажів не фігурують. Але не повернули машину назад і не поставили її на ліцензований митний склад у Львівській області, а дозволили шотландцю продовжувати подорож. Не надто розуміючи, що сталося, задоволений водій прибув у Херсон до нових друзів. А ті дізналися про його пригоди на митниці і за голови схопилися — замість допомоги прибула купа проблем!
— Наша громада ще з минулого року опікується родинами переселенців з Донбасу, які оселилися у комунальному гуртожитку №6 Херсона. Віряни збирали їм продуктові набори, ковдри, засоби гігієни. Тоді там мешкали сорок переселенців, нині — двадцять дорослих та п’ятеро дітей, з них троє — немовлята. Все, що привіз благодійник із Шотландії, їм стало б у нагоді. Але взяти та й роздати подарунки ми тепер просто боїмося: вони «не розмитнені». Це означає, що після роздачі до нас прийдуть із СБУ та податкової і примусять сплатити вартість товарів, та ще й штраф накладуть. А в нас на такі витрати грошей немає, — розповів священик Олександр Чорней з храму святителя Інокентія Херсонського. — Кинулися до Херсонської митниці, та єдине, що там запропонували, — поставити машину на їхній митний склад. Але за цю послугу треба платити по сімсот гривень на добу. І не на кілька днів, а на два місяці, поки не вирішиться доля «гуманітарки». Витратити понад сорок тисяч гривень за стоянку іноземної вантажівки парафія не може собі дозволити.
— Ми вже декілька років допомагаємо хворим дітям, сиротам, малечі з дитбудинків Херсонщини. З іноземними благодійниками також мали справу, але вони завжди привозили з собою готівку і купували все, що потрібно, безпосередньо в Україні, уникаючи складнощів із митницею. Гуманітарний вантаж з-за кордону до фонду надійшов уперше, і тепер ми не розуміємо, як без втрат часу і коштів подолати пов’язані з розмитненням бюрократичні формальності. Не розуміє цього і гість з Шотландії, — доповнює президент благодійного фонду «Гаврош» Галина Кулешова.
Коллін Міллер також не знає, як йому чинити. Благодійністю на своїй батьківщині він займається вже кілька років, але з ситуацією, коли ти привозиш до іншої країни гуманітарний вантаж, а тобі замість подяки висувають якісь дивні вимоги, стикається вперше. Іноземний гість навіть не знає, скільки ще йому доведеться пробути в Херсоні, випустять його додому разом із машиною чи в тюрму як «контрабандиста» посадять — може, ще й до посольства Великобританії у Києві по допомогу доведеться звертатися. А гуманітарний вантаж тим часом печеться на сонці біля церкви...
Херсон.
Шотландський благодійник Коллін Міллер із вантажем «гуманітарки» для українських переселенців.
Фото автора.
