Тільки б не заважали працювати. Ще довго журналісти чутимуть таке від українських керівників, котрі повторюють ці слова, як мантру, бажаючи довести розпочате до кінця? Усупереч зміні політичних еліт, підніжкам претендентів та протидії дурнів. Генеральний директор ПАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота — лідер, котрий працює на державну компанію і чітко продумує перспективу. Він — бізнес-менеджер, хоча бути таким на державній службі в Україні незвично, необов’язково і ризиковано. Та, схоже, він цим не переймається. Йому кров із носа треба домовитися з міжнародними фінансовими організаціями, добудувати дві ГАЕС, вивести українську гідроенергетику на рівень 15 відсотків від усієї вітчизняної енергетики, а в неділю піти з онучкою до парку. Він чіткий у визначеннях і знає, чого хоче. Спостерігаючи за такими людьми, таки починаєш вірити в українську перспективу.
Такий вигляд має Дністровська ГАЕС з висоти пташиного польоту. Внизу біля річки Дністер розташовані офіс «Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС», головна будівля станції, машзал та КРУП 330 кВ, угорі — верхня водойма ГАЕС та водоприймач.
— Ігоре Григоровичу, в Чернівецькій області Дністровська ГАЕС є найбільшим діючим об’єктом. Чи не тому стільки уваги преси та окремих зацікавлених осіб до вашої роботи? Комусь не дають спати великі кошти, задіяні на об’єктах гідроенергетики?
— Це для тих, хто не розуміє всієї процедури. Гроші на берегах Дністра не лежать. Усе починається з проектного інституту, і процес проектування — тривалий. «Укргідропроект» закладає технічні параметри, паралельно на- працьовується кошторис і призначається експертиза, котра перевіряє технічну й фінансову складові. Екологи теж формують свій висновок. Потім готовий проект іде на розгляд до Кабінету Міністрів, де його погоджують Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство юстиції і, звісно, наше Міністерство енергетики. І тільки тоді він виноситься на засідання Кабміну, який приймає конкретне рішення щодо проекту. Ми, отримавши схвалення уряду, через тендерну процедуру визначаємося з генпідрядником. Останній виконує роботи, а наша компанія перевіряє на наявність задані об’єми і тільки тоді їх фінансує. Авансів на роботу ми не роздаємо, тільки на обладнання — від 30 до 50 відсотків, залежно від того, що це за обладнання і які матеріали. Даємо, тому що обладнання не серійне і виготовляється під замовлення. Ураховуються умови контракту і термін замовлення, необхідний на виготовлення техніки. Це 3—8 місяців. Наприклад, заводам «Турбоатом» та «Електроважмаш» даємо аванс у 30 відсотків. На виготовлення агрегату в них іде від 18 до 24 місяців. Такі терміни, звичайно, зумовлюють втрати. У цих виробників 18—20 відсотків — обладнання імпортне, 20 відсотків — українська складова. Під час виконання робіт доводиться здійснювати перерахунки, бо у проекті, наприклад, закладено суму з розрахунку 8 гривень за долар, а на час закупівель цифри були вже зовсім інші.
Із цією проблемою ми звертаємося до Кабінету Міністрів, тому що у 2011—2012 роках, наприклад, закладалася інфляція 4 відсотки, а тепер це зовсім інші показники. Розуміємо: що довше триває будівництво, то воно здорожується. Наша станція рентабельна вже сьогодні, вартість її становить 900—960 доларів за кіловат, ураховуючи і ті роки, коли просто виділяли кошти на утримання цього об’єкта, бо нічого не будувалося. Це найдешевша ціна в Європі. У Швейцарії маємо 1400, в Росії — 2800 доларів за кВт вартості об’єкта.
— Під які показники ви плануєте будувати вже Канівську ГАЕС?
— У поточний момент проект будівництва Канівської ГАЕС уже пройшов експертизи та затвердження Кабміну. Банки, ще вивчаючи фінансову, екологічну, радіологічну складові, вже вважають, що нинішня вартість будівництва у 1300—1400 доларів США за кіловат є економічно обґрунтованою. В Європі вартість менш як 2000 доларів США за кВт прийнято вважати економічно доцільною.
— Яку ви бачите перспективу в розвитку української гідроенергетики?
— Можна було б ще років 10 тримати гідроенергетику у дрімучому стані, проте пікові проблеми, за яких наявні агрегати на Дністровській ГАЕС давали 648 мегаватів і працювали по 20 годин на добу, змушують нас прискорити реконструкцію діючих об’єктів та будівництво нових. В Україні за останніх 15 років збудовано лише два нові блоки на Дністрі. А ми, у свою чергу, провели реконструкцію 60 відсотків своїх агрегатів і в такий спосіб на 10 відсотків збільшили робочу потужність. Проводячи реконструкцію, ми дали можливість агрегатам працювати додатково ще 40 років, збільшивши потужність до 240 мегаватів, а після реконструкції всіх гідроагрегатів вона становитиме 380. Не можна просто експлуатувати побудоване ще у 60-х роках минулого століття, це рано чи пізно закінчиться.
Наші об’єкти вкрай необхідні в енергетичній стратегії держави, не кажучи вже, що в Новодністровську на об’єкті працюють дві тисячі людей, а якщо взяти й суміжні підприємства — то це 10 тисяч робочих місць. Із 12 мільярдів гривень вартості будівництва Дністровської ГАЕС лише 2 мільярди сплачуємо ПДВ, 300 мільйонів — на соціальну сферу, їх ми сплачуємо місцевим органам самоврядування. У Сокирянському районі Чернівецької області, де розташовується місто енергетиків Новодністровськ, ми звели лікарню, Будинок культури і житловий будинок для своїх працівників. У проекті будівництва Канівської ГАЕС на розвиток соціальної сфери закладено 300 мільйонів гривень.
Днями канівчани відвідали Новодністровськ, щоб подивитися, як усе реалізовано там. Зібралися депутати та місцеві мешканці з Канівщини, а це 25 осіб. Я запропонував: поїдьте туди, самі все роздивіться, по- спілкуйтеся з людьми, з міським головою. Подивіться на станцію, на соціальні об’єкти, які ми там збудували. Переконайтеся, що своїх працівників на- одинці із соціальними проблемами «Укргідро- енерго» не залишає.
Гідроенергетика є важливою складовою енергетичної стратегії держави та її економіки.
— Що ж не подобається тим, хто постійно намагається вас у чомусь підозрювати, критикувати?
— Хочу наголосити. Наша компанія бореться за власний розвиток, що дасть суттєвий поштовх у розбудові енергетичної незалежності та безпеки держави. Ми жодним чином не боремося проти когось. А там, де йде будівництво, завжди виникатимуть питання, завжди хтось підозрюватиме в якихось фінансових оборудках. Ми готові до прозорого контролю. І не сидітимемо склавши рук. Держава повинна рухатися вперед, забезпечувати свій сталий розвиток. Адже ми не залишимо своїм дітям й онукам енергетику, яка в тепловій генерації вже на 80 відсотків — відпрацьований ресурс? Атомна, звичайно, має довший термін експлуатації, але там також є межа ресурсу. Маючи велику складову в атомній та тепловій генерації, ми повинні забезпечити до 15 відсотків продукту гідроенергетики, а сьогодні вона становить лише 7,5.
Ми співпрацюємо з МФО уже досить тривалий час. Лише зі Світовим банком — упродовж 15 літ. Кожного року протягом 10 останніх літ ми проходимо міжнародний аудит — це вимога наших іноземних кредиторів.
Торік, за оцінкою незалежних аудиторів, ми мали «умовно позитивний» висновок, а цього року — «безумовно позитивний» — це найвищий показник фінансово-господарської діяльності компанії за всю її історію.
— Як ви заслужили таку довіру і сприяння від цих серйозних структур?
— Ми просто ефективно використовуємо кошти, і міжнародні фінансові установи у цьому переконуються. Їм зрозуміло, як ми проводимо реконструкцію, як вкладаємо гроші. За великим рахунком, ми перша у світі компанія, яка здійснює реконструкційні роботи на діючих станціях. Адже світова практика яка: на 5—7 років закривають станцію, проводять реконструкцію, а потім вводять в експлуатацію. Ми такої розкоші собі дозволити не можемо. І банки готові фінансувати сьогодні і Канівську ГАЕС, і Каховську ГЕС-2. Якщо б вони відстежували тут, скажімо, корупційну складову, то не працювали б із нами.
— Під які гарантії виділяються ці кошти?
— Банки виділяють гроші під гарантії уряду. Але в нас 1,8—2 відсотки річних, 20—25 років виплати і 5 років пільг.
— Це хороші умови?
— А де є кращі?
— Важливість робіт розуміє і керівництво держави, хоча дехто намагаєть-ся звинуватити вас у показусі...
— Є й таке. Наприклад, читав у пресі, що Президента Порошенка запрошували в Новодністровськ знову на пуск другого агрегату. Це неправда або журналіст не розуміє, про що йдеться. Коли був Президент, ми вперше здійснили синхронний пуск двох агрегатів із навантаженням у 650 мВт. Щоб уявити масштаб, наведу приклад: один агрегат із навантаженням у 324 мВт — це приблизно Каховська ГЕС з її шістьма агрегатами або Київська, де є 24 агрегати. А тут — один із такою потужністю! Сам агрегат, який крутиться, важить 1800 тонн — це надзвичайно складна конструкція. Ці гідроагрегати на Дністровській станції, що працюють в насосному й генераторному режимах, є найбільшими і найважчими в Європі.
— І він повністю нашого виробництва? І метали у нас такої високої якості?
— Повністю нашого виробництва. Це заводи «Турбоатом» та «Електроважмаш». А метали заводи закуповують частково в Україні, а частково у Словенії, там хорошої якості литво. До того ж і ротор, і генератор ми шихтуємо на станції, а це 800 тонн ваги. Закрутити цю махину вперше — все одно, що станцію побудувати. Проексплуатувавши протягом кількох місяців у різних режимах навантаження, ми здаємо агрегат в експлуатацію.
Розумієте, на введення таких важливих об’єктів приїжджають і президенти, і прем’єр-міністри — всі. Просто такої динаміки, як за п’ять останніх років, у гідроенергетиці України ще не було. Ви ж подивіться, ми побудували найбільшу водойму в Європі за два роки замість трьох із половиною. І прийняли правильне рішення свого часу: ми збудували як для семи агрегатів, але поки що діятимуть три, і вони можуть працювати безперервно до 9,5—10 годин. І якщо десь, не дай Боже, відключився якийсь атомний блок, то ми маємо 1000 мегаватів, які на якийсь час замістять його й дадуть можливість протягом 12 годин вийти з такої аварії.
— Я так розумію, що це важливо не тільки для безпеки країни, а й суттєво у плані євроінтеграції України. Згодом ми будемо з ними в одній енергетичній системі?
— Якщо ми рухаємося в бік європейської енергетичної системи, то повинні мати збалансовану енергетику: відповідні частки атомної, теплової, альтернативної і гідроакумулю- ючої — маневруючих потужностей. Це для Європи дуже важливо — мати маневруючі потужності. Нам за непередбачуваних обставин достатньо 10 хвилин, щоб набрати потужність у 1000 мВт, а, наприклад, тепловій станції на це знадобиться до 24 годин. Також економія на Дністровській ГАЕС кожного року становитиме майже 140—150 мільйонів доларів. Бо теплові станції не використовуватимуть як маневруючі, вони більше працюватимуть як базові. А тому спалюватиметься менше вугілля, якого сьогодні так бракує.
— Рибалки час від часу звинувачують енергетиків у потраплянні риби в агрегати.
— З періодичністю раз на місяць, а деколи й частіше, в нашій державі відбувається засідання Міжвідомчої комісії з узгодження режимів роботи дніпровських і дністровських водосховищ. До її складу входять представники восьми державних установ, а це і держводгосп, і держрибгосп, і екологи, і енергетики, і оператор «Укренерго» та інші. Потрібно також урахувати той факт, що річки Дніпро та Дністер забезпечують населення прісною водою приблизно на 75 відсотків.
Ми працюємо в режимі згідно з рішеннями цієї міжвідомчої комісії, які приймаються з урахуванням зауважень всіх її учасників.
— Скільки людей у вас задіяно на всіх цих потужностях і яка середня заробітна плата в них?
— У наших структурах задіяно майже 3 тисячі працівників. Середня заробітна плата в компанії нині становить приблизно 7450 гривень.
— Чого ви найбільше хотіли б від держави?
— Існує стратегія розвитку енергетики, і ми хочемо, щоб її дотримувалися, зокрема, в питанні фінансування, котре має бути чітким. Важлива консолідація, особливо, якщо мова йде про такі об’єкти, як наші. Я вважаю, що тут конче потрібно мінімізувати якісь політичні впливи.
Фахівець в Україні має бути позбавлений політичного тиску і цензу.
Знаєте, чим мені добре? Мені сьогодні вже 56 років, але я ніколи не був у жодній партії, ніколи не займався політикою. Зі свого робочого стажу, а це вже 38 років — сім — на державній посаді. До 2005 року не гадав, що працюватиму в державній структурі. Після Майдану-2004, де я був за велінням душі, мені запропонували посаду в «Укрзалізниці», пізніше був заступником керівника в Держкомрезерві. Хочу відзначити, що за час моєї роботи в обох установах не було жодних звинувачень у чомусь, тим паче в якихось фінансових оборудках. Хоча в Держкомрезерві і до нас, і після було порушено багато кримінальних справ.
Коли прийшов Янукович і всю нашу команду «попросили», я сказав, що взагалі не хочу і не буду більше працювати на держслужбі. Але вже мав багато контактів на рівні різних міністерств, і мені знову запропонували роботу. Цього разу — в «Укргідроенерго» — першим заступником керівника.
Подивіться, відбулась Революція Гідності. Але ж після Майдану біля керівників усіх рівнів закрутилися ті самі схемщики — ті, хто прийшов урвати багато і вже. Вони забувають, що на Майдані люди були з битами, а сьогодні ці люди вже з автоматами. Не можна так недооцінювати ситуацію.
Я не будував жодних вілл, мешкаю у квартирі, яку купив 15 років тому. Та й усе моє майно придбано ще до 2005 року.
Коли мені пропонували йти до Верховної Ради, я відмовився. Для мене найголовніше — це сім’я і родина, я вам чесно кажу, а вже потім — робота. Я працюю з восьмої ранку й до восьмої вечора не живу своїм домом. А неділя для мене — сімейний день, в неділю я ніколи не живу роботою. Для мене виховати дітей і побудувати нормальну родину — це найголовніше. Хоча, звичайно, якщо ти задіяний у важливій справі, не думати про неї неможливо. Коли ти на державній посаді, то роби все, що маєш робити!
У мене троє дітей, уже й онучка є. Коли ми розмовляємо в сім’ї, ніколи дітей не спроваджуємо до іншої кімнати: я завжди що казав — те думав, що думав — те й казав. І мені складно зрозуміти, чому люди, коли йдуть у політику, поза домом кажуть одне, домашнім — друге, а роблять третє. Я вважаю, що так калічити свідомість своїх дітей не можна. Тому що в них відбувається роздвоєння особистості, вони не розуміють, де ж правда. Їм складно зорієнтуватися, чому їхній батько так чинить. І це все закладається в дитинстві. Тому вони й виростають такими: впевненими у своїй безкарності.
— Після Героя України Семена Поташника, напевно, важко було очолити таку структуру?
— Можливо, повторюся, але я ціную професіоналів. Коли я очолив «Укргідроенерго», відсотків 80 колективу, а це, безумовно, професіонали своєї справи і кістяк компанії, не зачіпав, але був змушений провести певну ротацію серед директорів філій. Для розвитку компанії наш колектив повинен іти в ногу з часом, тому він постійно поповнювався фаховими «бійцями», здібності яких відповідають викликам часу, новим технологіям та стандартам. А якщо людина вже не встигає за часом? Ну от як, на- приклад, бухгалтер може працювати в нинішніх умовах, коли всі фінансові операції відбуваються миттєво, коли все комп’ютеризовано, а він ледь не рахівницею ще користується?
— І при цьому ви на-працювали позитивне паблісіті?
— Якщо чесно, я живу цією компанією. Так, я амбітний. Мені як людині треба реалізувати ті проекти, що не були реалізовані роками. Канівський проект, коли я прийшов, лежав на полиці. У 2010—2011 роках, коли ми вирішили добудовувати Дністровську ГАЕС, було значне протистояння в енергетиці. Я зі своєю командою був ініціатором того, що треба будувати другий агрегат та верхню водойму, а мені тоді сказали: Ігоре Григоровичу, забудь, от маєш перший агрегат як результат піару попереднього керівництва держави, здай його за рік-два і забудь... Я кажу: а як же розвиток? Мені: забудь. Дев’ять копійок тариф — я кажу: ви що, серйозно? Мене сюди призначили, щоб я лише штани протирав?
Але нам вдалося переконати опонентів, і сьогодні всі розуміють важливість цього рішення. Нині одне з найважливіших завдань у компанії — завершення будівництва і здача в експлуатацію 3-го гідроагрегату. Щодо будівництва Канівської ГАЕС, то два з половиною роки тому, коли я прагнув, щоб цей проект фінансували банки, розумів, що другий такий об’єкт розпочинати без фінансування не варто. Бо коли є економічний ефект від будівництва? Тоді, коли об’єкт будується швидко, у визначені терміни. Ось, наприклад, Канівська ГАЕС повинна побудуватися за шість років, тоді ти береш кредит і розумієш, що через три роки запрацює перший гідроагрегат, а через шість з половиною — всі чотири, і проект швидко себе окупить.
А коли ми розпочали перемовини з МФО про будівництво гідроакумулюючої станції, вони мені відповідають: ні, ви знаєте ми гідроакумулюючі не фінансуємо, бо вони дають стимул розвитку атомної енергетики. Я кажу, перегляньте державну стратегію розвитку енергетики: останньою передбачено будівництво двох атомних блоків — Хмельницьких третього і четвертого — це 2000 мВт, але ж там є й альтернативка — сонце і вітер — і це 12 тисяч, а чим її зманеврувати? Потрібна гідроакумулююча станція. Тож ми потихеньку їх переконали. І що ми далі маємо? Проект пройшов усі стадії перевірки, і от до кінця року ми повинні завершити всі процедури щодо підписання контрактних угод.
Цього місяця у нас відбувались остаточні перемовини, щоб МФО фінансували 80, а ми — 20 відсотків будівництва, і вже незабаром ми зустрічаємося, щоб наші іноземні партнери вже погодилися на 100 відсотків фінансування.
Це масштабна і кропітка робота, нам знадобилося три роки, щоб довести цей проект від самого початку і до такої стадії. Мені часто доводилося чути, що в такий спосіб крісло генерального директора стає привабливим. Чому? Бо з’являється на горизонті капіталоємний контракт — і вже в усіх очі горять. На це відповідаю: йдеться про відповідальну, прозору і зрозумілу для всього цивілізованого світу співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, де відбір підрядників відбувається за процедурою і стандартами Світового банку, де мають місце і двоступеневі торги, і робота незалежних консультантів. А рішення щодо визначення переможців конкурсу приймається спільно за участі МФО, консультанта та «Укргідроенерго». Проект має суттєву вартість, і процедури будуть жорсткі. Якщо банки бачать, що у вас якийсь нездоровий ажіотаж, вони скажуть: «до побачення, ми це фінансувати не будемо». І це треба розуміти.
Одним із найвдаліших проривів і результатів роботи мого колективу я, до речі, вважаю угоди з ЄБРР та ЄІБ про кредит у 400 мільйонів євро для проекту «Реабілітація гідроелектростанцій» та добудову Дністровської ГАЕС.
Делегація на чолі з міністром енергетики та вугільної промисловості Володимиром Демчишиним та головою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Дмитром Вовком у супроводі генерального директора ПАТ «Укргідроенерго» Ігоря Сироти та головного інженера ГАЕС Володимира Жука знайомиться з перебігом робіт для третього гідроагрегату Дністровської ГАЕС.
— А коли стосовно Канева все буде остаточно вирішено?
— До кінці року ми маємо підписати контракти з Європейським інвестиційним банком, потім з іншими МФО. Ми плануємо кошти вибрати поступово. Навіщо нам брати все одразу і сплачувати за це відсотки? У контракті буде розписано, яка сума нам потрібна на 1-й квартал 2016 року, а решта — на подальші періоди. Ми розробимо чіткий графік і для банків покажемо, коли які кошти нам потрібні, щоб ефективно їх використати та мінімально за них сплатити відсотки і завершити будівництво станції. Але те, що наші інвестори прийняли рішення будувати, — це вже остаточно. Єдине, чого ми прагнемо, щоб було 100 відсотків фінансування, а за роботу та її результати з нас спитаєте.
— Мене як вихідця з Карпат цікавить, чи має перспективу будівництво малих електростанцій на гірських річках, про що час від часу ведуть мову?
— Ви знаєте, у 1960-х роках, до будівництва великої енергетики, було 1100 малих ГЕС. На сьогодні є майже 80 гідро-електростанцій, із них діючих — 45. У нас дуже багато роботи, ми не маємо часу цим займатися. Але я завжди зазначав, що до розвитку малих гідроелектростанцій має бути комплексний підхід.
Коли йшлося про будівництво малих станцій, багато тих, хто мав вплив, повідводили під це землі, і почалася між ними боротьба. Я чому вважаю, що ця робота має бути комплексна. Під час роботи на гірських річках бажано ті річки зарегульовувати. Бо що ми в Грузії побачили? Гірська вода під час злив летить униз і змиває всі загати: сміття, дерева, каміння. Усе — мости, прибережні будівлі — змиває за ефектом доміно.
Якщо розробити проект загалом по гірських річках, то для втілення має бути рішення Верховної Ради у вигляді закону. І, повірте, банки, які фінансують такі проекти, дуже ретельно ставляться до питань екології. І якщо буде розроблена комплексна програма, наприклад, із будівництва 300 міні-станцій, то інвесторам дадуть чіткі правила гри, для них усе русло розіб’ють на ділянки, щоб вони укріпили береги, почистили річку і притоки. Тоді ми мали б чітку картину, і нам не треба було кожного року викидати мільярди на протипаводкові, післяпаводкові заходи. Коли б до цього питання підійти раз по-господарськи, то можна було б за 10 років усе зробити і закрити цю тему. А ми натомість будуємо чи латаємо мости, а завтра знову паводок усе це зносить.
Якщо б бізнесмен вклав у цю станцію свої мільйони доларів, він усе робив би, щоб цю станцію не знесло.
— Та й електроенергію, яка вироблялася б, спрямовував на потреби цієї рекреаційної зони, будував там якісь готелі, бази.
— Це ж елементарно — зробити рибовідводи, тобто все, щоб була риба, її міграція! У Швейцарії гідроенергетика становить понад 60 відсотків, у Норвегії — 98.
Скажіть, де риби більше, ніж у Норвегії, де екологія краща, ніж у Швейцарії? Вони що, недалекі, неграмотні? Вони це роблять, бо знають, що роблять. А в нас на цьому питанні піаряться і спекулюють червоні, зелені, праві, ліві.
Але ж у світі люди вже так будують. Поїдьте, подивіться, дізнайтеся, зробіть за аналогом — так, як роблять у Швейцарії! Адже там не порушений екологічний баланс на річках. І риба є, і все є. І ніякої політики.
Фото надано прес-службою «Укргідроенерго».
