«Бай, бай, філософський факультет!» — написали студенти на вежі університету в Грайфсвальді (ФРН), коли стало відомо про ймовірне закриття напрямку «україністика» в цьому вузі (земля Мекленбург-Передня Померанія на півночі Німеччини). Не допомогли ані звернення до земельного міністерства освіти, ані понад чотири тисячі голосів, зібраних на підтримку кафедри славістики. Один із її «органів» — україністика — страждає на хронічний брак коштів.

Тим часом кафедра славістики, де охочі мають змогу оволодіти мовами східноєвропейських країн — від польської до російської, утім і української, відома неабиякими успіхами. Особливо пишаються професори тим, що й за межами ФРН ім’я їхнього університету пов’язують зі щорічною літньою академією «Українікум» — унікальним і єдиним у Німеччині осередком знавців і шанувальників не лише української мови, а й славістики загалом. Під час проведення лекцій в академії сюди з’їжджаються мовознавці з усіх куточків світу. Цього літа вона відзначає 20-річчя.


Можливо, остання, як сумно зазначив керівник кафедри славістики у Грайфсвальді професор Бернард Бремер. Для нього очевидно, що причини «смерті» криються не лише в недостатньому фінансуванні, як зазначається у прес-заяві філософського факультету, котрий традиційно у німецьких університетах відповідає за організацію ВНУ. З 2006 року тут шукали можливості перерозподілу фінансів, що, власне, означає скорочення. Досі славістика в Грайфсвальді мала сильне лобі в особі декана філософського факультету, славіста за науковою орієнтацією, професора Алекса Вьоля. 2014 року, коли він став президентом Європейського університету Віадріна, славістика у Грайфсвальді була приречена. «Спочатку були вибрані два найменші факультети — україністика та балтистика. Тобто ті, де не так багато студентів, а також, які, очевидно, з політичних міркувань не так бажані, як інші факультети. Офіційно — це суто фінансове рішення, але такі проблеми можна спробувати розв’язати й більш солідарним шляхом, розділивши скорочення між більшою кількістю факультетів. Але це, очевидно, й не передбачалося», — пояснює пан професор Бернард Бремер. Тож україністика у Грайфсвальді, котра і так «кульгала» через недостатню популярність у студентських колах, нині, втративши впливову підтримку, й зовсім «злягла».


«Коли двоє чубляться, виграє третій»


Кореспондент «Голосу України» звернулася до Надзвичайного і Повноважного Посла України у ФРН Андрія Мельника (на знімку) з проханням роз’яснити ситуацію.

 


— Чи ви зверталися до деканату університету в Грайфсвальді щодо перегляду рішення про закриття українського відділення?


— Посольство України у ФРН звернулося і до керівництва університету, і до ректора з проханням переглянути це рішення. Останнє слово — за ВНЗ. Ви знаєте, що в Німеччині університети мають автономію. Той чи інший вищий заклад вирішує сам, у якому напрямі він розвиватиметься. Через це у нас обмежені можливості впливу на керівництво університету.


— Це означає, що доведеться відмовитися від україністики, як і від Літньої академії «Українікум» у Грайфсвальді?


— Літня академія «Українікум» — унікальний формат, котрий успішно працює багато років поспіль. Для нас це питання честі, як і те, щоб він і надалі розвивався. Тому посольство України іде двома напрямками. Перший — літня академія «Українікум». Я заручився підтримкою керівництва МЗС Німеччини, зокрема державного секретаря пана Штайнляйна, і ми отримати 10 тисяч євро на її проведення цього року. Сподіваюся, зможемо й надалі користуватися цим джерелом фінансування — поки не буде знайдене остаточне рішення. Але не менш важливо те, щоб і сама кафедра була збережена. Тому другий напрямок наших дій — україністика в університеті у Грайфсвальді. Цей ВНЗ фінансується земельним коштом, тому посольство разом з держсекретарем МЗС паном Штайнляйном звернулося до міністра освіти землі Мекленбург-Передня Померанія з проханням про політичну підтримку у цій справі.


Днями у мене також відбулася зустріч з федеральним міністром освіти професором пані Йоганною Ванкою, котра — у минулому теж ректор — розуміє серйозність ситуації. Вона запевнила, що шукатиме можливості фінансування з федеральних бюджетів. Це напрямки, за якими працює нині посольство України у Німеччині в питанні збереження і розвитку україністики у ФРН.


— Пане посол, як можна в  майбутньому запобігти таким ситуаціям, коли україністика під загрозою зникнення? Як забезпечити розвиток української мови за межами України, як, приміром, у ФРН?


— Грайфсвальд — важлива інституція, котру необхідно зберегти. Як і підтримувати інші. Коли двоє чубляться за першість, то виграє третій. На мою думку, нам потрібно більше таких осередків. Нині ми започаткували новий проект: створення кафедри україністики в Берліні. Точніше, її відновлення, адже вона тут уже існувала, але припинила роботу в двадцяті роки. Я зустрічався з керівництвом університету імені Гумбольдта в Берліні й деканом інституту славістики. Йшлося про створення спочатку лекторського відділення, а згодом і повної кафедри україністики. Я радий, що знайшов підтримку наших пропозицій в місцевому університеті. Щоб започаткувати нову спеціальність у ВНЗ, потрібна гарантія фінансування щонайменше на п’ять років. Її поки що немає. Йдеться про приблизно 70 тисяч євро на рік. Я оптимістично налаштований щодо цього, оскільки уже нині ми працюємо з МЗС, міністерством освіти, приватними фондами, і навіть з окремими благодійниками, щоб можна було зібрати необхідну суму.

Берлін.


Фото автора.