Не рідкість, коли мама всією душею бажає, щоб син займався бальними танцями, а батько наполягає на секції боксу. І поки вони шукають компроміс, саме маля, як правило, залишається осторонь... Тим часом, займатися танцями чи боксом, малюванням чи музикою доведеться дитині, а не її батькам. Як допомогти малюку обрати заняття до душі, ми розбиралися разом із дитячим психологом, засновницею «Сімейного центру розвитку й психології дитинства» Оксаною Голуб.

Не нав’язуємо свої мрії

Багато батьків мріють виростити знаменитого художника або балерину. Не покладаючи рук, вони роблять усе можливе, щоб розвинути в дитини необхідні навички. «Таке нав’язливе бажання батьків — результат власної нереалізованої мрії, — каже Оксана Голуб і пояснює: — Наприклад, у дитинстві ви відвідували гурток фігурного катання. Але з якихось причин кинули заняття. Разом із дорослішанням прийшло усвідомлення, що це було помилкою. З появою дитини у вас на підсвідомому рівні виникає бажання втілити мрію через неї. Їй ви вже не дозволите кинути заняття на півдорозі, і дитина неодмінно стане майстром фігурного катання! Адже дорослим «видніше», що стане у пригоді чаду в його світлому майбутньому. Особиста думка й бажання маляти в такому разі рідко беруться до уваги».
Такий шлях невірний: нецікавий гурток дитина відвідуватиме з почуття обов’язку або поваги до старших, але стосунки можуть бути зіпсовані, а дитина все одно не досягне успіху. «Змушувати займатися чимось конкретним  абсолютно неприйнятно, — застерігає Оксана Голуб. — Дитяча психіка занадто вразлива. Батьківський наказ може сприйматися як зазіхання на особисту свободу вибору і викликати розвиток конфлікту поколінь».

Орієнтуємося на вік

Актуальне запитання для всіх батьків: у скільки років віддавати дитину на гуртки. «Універсальної відповіді нема, — каже Оксана Голуб. — Усі діти різні. Деякі вже у два рочки можуть повторювати всі рухи в танцювальній групі нарівні зі старшими дітьми, а дехто до п’яти років не хоче нікуди ходити. Необхіден індивідуальний підхід. Наприклад, якщо віддали маленьку дитину на танці й бачите, що вона не встигає за іншими, і її це засмучує, відкладіть заняття на певний час або знайдіть слабкішу групу».
Із приводу кількості гуртків — можна віддати на стільки, на скільки в дитини вистачить часу, сил і бажання, а в батьків — грошей. Головне — не перевантажувати безліччю секцій, щоб у неї залишався час для себе та ігор з однолітками. Пам’ятайте: усе має бути в міру!

Обираючи не професійну групу, а секції «для загального розвитку», враховуйте вік:
Малюки (3—4 роки). Секції творчості й розвитку логіки, театральні гуртки, іноземні мови, народні й бальні танці,  футбол, плавання.
Дошкільна група (4—7 років). До перелічених можна додати підготовку до школи, комп’ютерні ази, орігамі, естрадний танець, музичну підготовку (інструмент, вокал, хоровий спів), гімнастику, фігурне катання.
Молодша шкільна група (7—11 років). Можна додати музичні й спортивні школи (крім силових видів), а також прикладне мистецтво (бісероплетіння, вишивка, батик та інші), моделювання й багато іншого.

Визначаємо потенціал

Обираючи гурток для дитини, насамперед зверніть увагу на психологічний тип дитячої особистості. Саме він допоможе правильно підібрати секцію й при цьому не травмувати маля.
Маленький індивідуаліст. Така дитина активна, не соромлячись, висловлює власну думку й навіть рветься в бійку, щоб довести правоту. Для неї підійдуть заняття, де вона зможе добитися індивідуальних високих результатів і де вся увага викладача безроздільно належатиме їй. Це може бути будь-який одиночний вид спорту або гурток, що дає змогу досягти кінцевої мети, розраховуючи винятково на власні сили. У дитини розвинуться відповідальність, завзятість і цілеспрямованість.
Командний гравець. Така дитина дружелюбна, з радістю обирає і активну, і пасивну роль у грі, головне для неї — не перемога, а участь. Для «командного гравця» варто вибрати гурток, що передбачає спілкування всередині соціуму. Будь-які командні види спорту або секції стануть незамінним досвідом і розвинуть такі чудові якості, як співпереживання, дружелюбність і прагнення до колективної перемоги.
Незмінний лідер. Така дитина — головна у будь-якій грі, вона вміє згуртувати навколо себе однолітків і захопити їх спільною метою. При виборі заняття для такого обдарованого чада треба виходити з наявності в секції або виді спорту «посади» капітана команди, командира групи або помічника викладача. У цьому разі маленький лідер стане прекрасним організатором з такими якостями, як відповідальність, працьовитість і комунікабельність.
Невизначений інтроверт. Така дитина тиха й сором’язлива, вона погоджується з будь-якою підібраною для неї однолітками роллю й рада вже тому, що її просто прийняли у гру. Обирати гурток для маленького інтроверта треба особливо обережно. Звичайно, можна віддати його на боротьбу, щоб «зробити бійця». Це, безумовно, знадобиться дитині в подальшому житті, але такий вибір може увійти в конфлікт із її внутрішнім світом.

Пропонуємо варіанти

Особистість дитини ще тільки формується, і їй складно адекватно визначити, подобається більше гурток малювання чи секція боксу. Понад те, жодна дитина не впевнена, чи подобатиметься їй завтра айкідо, яке подобається сьогодні. Завдання батьків — пропонувати чаду варіанти, водити на пробні заняття й допомагати в освоєнні нових навичок. Якщо виник стійкий інтерес до чогось, сміливо віддавайте на цю секцію. Навіть коли, наприклад, немає музикального слуху, але співати хочеться — нехай пробує! Звичайно, Лучано Паваротті не виросте, але дитина зможе займатися улюбленою справою. Головне — адекватно хвалити маля, щоб не вийшло так, що в родині дитина — «Паваротті», а в новому колективі скажуть протилежне.

Фотоетюди Юрія ПЕРЕБАЄВА.