Кожна фундаментальна наукова праця колективу вчених оцінюється протягом часу і попитом на вагомі теоретичні дослідження в галузях права. Видання у п’яти томах «Правова доктрина України» повною мірою відповідає критеріям унікального, а наукові концепції доктринального рівня, викладені вченими-правознавцями, сьогодні можна оцінити як актуальні та оригінальні. Учені Національної академії правових наук України в черговий раз довели, що їхні наукові погляди авторитетно сприймають держава і суспільство.

Другий том видання зібрав учених академічної школи з назвою «Публічно-правова доктрина України». До опублікованих у ньому доктрин наука публічного права не мала цілісного, системного уявлення про основні концептуальні положення сучасного конституціоналізму, адміністративно-правову юрисдикцію, предмет фінансового і банківського права, взаємовідношення національного і міжнародного права, доктрину інформаційного права.
Помітною глибиною пізнання правових явищ відрізняються доктринальні підходи академіків Ю. Битяка, Л. Воронової, М. Кучерявенка, А. Селіванова, О. Скрипнюка та інших відомих учених. Цінність розробки кожної теми полягає в тому, що в авторських положеннях очевидними є новаторський підхід до розв’язання проблеми, серйозна методологічна основа і творче, самостійно-аналітичне висвітлення ключових питань і висновків, які вказують шляхи розв’язання складних проблем публічно-правового характеру. Кожен учений, розкриваючи сутність досить складних правовідносин, які базуються на принципах загальної теорії і нормах галузевого законодавства, ставив перед собою мету відобразити в доктрині (сукупність правових ідей, правових постулатів, концептуальних положень, власних поглядів) і обґрунтувати науково-методологічну позицію з найважливіших питань дискусійного, а іноді суто нормативістського змісту, які суперечливо сприймалися практикою. Праворозуміння, виявлення смислу правових норм — завдання для доктринальних позицій не з легких, а тому цінність академічного викладення доктрин означає завершеність успішного дослідження кожної теми, які мають орієнтири розвитку юридичної науки в тісному зв’язку з реаліями права. Адже непоодинокі випадки, коли вчені з високими ступенями використовують «надійний метод» суцільного цитування авторів із питань, які не мають наукової новизни, ховаючи за такою схемою власні позиції, а точніше — їх відсутність. Навіть посилання самих авторів на себе стало звичайним явищем, але такі наукові праці лягають на полиці без жодної користі для дослідників.
Викладення у правових доктринах підсумків проведеного сутнісного аналізу найскладніших категорій, зокрема в галузі адміністративного права, відрізняються науковою новизною і фундаментальністю переконливих аргументів і висновків, якщо звернутися для підтвердження до наукових позицій професора А. Селіванова. Вважається, що тема адміністративної юрисдикції належить до найбільш дискусійних, оскільки вона має міждисциплінарний характер як правове явище. Перевагою методології дослідження цього автора є застосування системології, що дає змогу досліднику пояснити складні модифікації змісту, від якого залежить власне юрисдикція майже в усіх галузях публічного права. До речі, російські вчені вкрай негативно ставляться до цієї категорії, штучно стримуючи цивільно-процесуальний характер, який присутній у вирішенні будь-яких питань як у публічній, так і приватній сферах правового регулювання. Вони не визнають вирішення в адміністративному судочинстві спорів, де присутні органи і посадові особи органів влади, а це проявляється у відсутності публічної відповідальності Президента Російської Федерації, глави уряду тощо.
Професор А. Селіванов обґрунтував свої доктринальні концепції і сформулював доктрину адміністративної юрисдикції на принципово нових засадах, підкреслюючи, що її застосування залежить від досягнення якісного результату в кожній галузі державного управління. Сучасний стан правопорядку в державі нагально потребує розвитку основ і законодавчо закріплених повноважень в адміністративній сфері правовідносин, оскільки ніхто не скасовував необхідність застосування адміністративного примусу і суворої відповідальності в державно-правовій сфері, що пов’язано в сучасний період з реформами в адміністративній діяльності посадових осіб, неприпустиме ухилення їх від своїх прямих обов’язків, падіння рівня компетентності і сумлінності в державному управлінні. Цікаві підходи до розв’язання складних питань застосування адміністративної юрисдикції свідчать про високий рівень професійних знань професора А. Селіванова і його значний внесок у науку адміністративного права. Окремо слід підкреслити, що вчений у 2000 році перший в Україні сформулював доктринальні погляди на таку важливу підгалузь адміністративного права, як адміністративний процес в Україні.
Публічно-правова доктрина у співпраці визначних учених дедалі більше знаходить прихильників цінувати творчі ідеї вчених і втілювати їх у подальший розвиток науки і практики.

Олена РЯБЧЕНКО, доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України;
Анатолій ШЕВЧЕНКО, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національного університету державної податкової служби України.