Дзвінок до мене з Києва від друга Олекси:
«Вікторе, в мене під вікном
лежать троє застрелених!»
Я мовчу: запитання зайві...
Він мовчить: слів нема!
У тебе під вікном історія лежить...
В трьох іпостасях кулі з автомата
Холонуть.
Але знову — «треба жить».
Хоч зовсім і не з краю твоя хата.
Ти в центрі всіх подій, в облозі барикад.
Чи «беркут» під вікном, чи «правий сектор» —
Примарами в диму.
І що той Дантів «Ад»,
Коли навколо це жахливе пекло!
На схилі сивих літ онуку передай:
Є на землі місця, де доля вирішальна
Приходить назавжди —
Одна на цілий край
Як пісня, як молитва величальна!
Віктор Заїка.
Глухів Сумської області.
